Рівно рік тому, в середині листопада 2009, пожежа в недобудованому овочесховищі понесла життя відразу чотирнадцяти чоловік. Слідство у цій справі продовжувалося декілька місяців – потрібно було провести десятки складних експертиз.

Ярослав Красиенко, За смерть людей – сім років колонії-поселення. Сьогодні в Астане ухвалили вирок у кримінальній справі про найкрупнішу пожежу в історії столиці. Рівно рік тому, в середині листопада 2009, пожежа в недобудованому овочесховищі понесла життя відразу чотирнадцяти чоловік. Слідство у цій справі продовжувалося декілька місяців – потрібно було провести десятки складних експертиз, опитати свідків і визначити міру провини всіх посадових осіб, причетних до будівництва. І ось сьогодні в одному з районних суден Астани відбулося останнє засідання цього процесу – керівників підрядної організації і фірми, що володіла згорілим складом, вивели із залу в наручниках – найближчі роки вони проведуть в колонії-поселенні.

Ще рік тому власники успішного агропредприятия їздили на дорогих машинах і ходили в костюмах з голочки. А зараз відразу і не зрозумієш, хто з цих людей, що похнюплено бредуть в зал судових засідань, обвинувачений, а хто потерпілий. Рівно рік тому в страшній пожежі на овочесховищі загинули відразу чотирнадцять чоловік. Попередня версія причини ЧП у результаті стала остаточною: грубе порушення правил пожежної безпеки. Але ніхто з тих, хто керував монтажними роботами, своєї провини так і не визнав

Алма Есимова, суддя Алматінського районного суду р. Астани:

– Суд бере до уваги поведінку підсудних впродовж судового розгляду, що свідчить про те, що провину в досконалому злочині не усвідомили, в скоєному не розкаялися. І судом взяті до уваги тяжкі наслідки злочини, що викликають смерть чотирнадцяти осіб.

Микола Ськоков – той самий зварювальник, від іскри зварювального апарату якого зайнялося смертоносне полум’я. Миколи, як з’ясувалося, постійно підганяли – вимагали швидше закінчити роботу. Він отримав п’ять років колонії-поселення.

Микола Ськоков, зварювальник:

– Замовник повинен відповідати, який нами керував. Ми ж не добровільно пішли працювати туди. Вони нами командували.

Керівники фірми-підрядчика, тій самій, де Микола Ськоков працював зварювальником, отримали по сім років позбавлення волі все в тій же колонії-поселення. До відповідальності призвали і начальника фірми, яка замовила монтажні роботи. Він, за версією слідства, не проконтролював виконання замовлення.

Рафік Валієв, директор ТОО “Астанапром” (замовник об’єкту):

– Це, напевно, в історії вперше, що замовника засудили. Ми навіть цвяха не забили в овочесховищі, а ми винні.

Потерпілі – матері, отцы і брати загиблих на суд принесли речові докази, хоча їх ніхто про це не просив. Ці обгорілі шматочки будматеріалу – все, що залишилося від стенів складу.

Ніна Ашокова, в якої загинуло відразу двоє дітей, до цих пір не отримала від працедавця ні копійки.

Ніна Ашокова, родичка загиблих:

– Нам до цих пір не виплатили зарплату. Нічого не отримали ні загиблі, ні живі, хто працював. Там нам обіцяли пам’ятник, його немає. І це м’який вирок, звичайно.

Судові розгляди у цій справі, ймовірно, ще продовжаться деякий час. Засуджені керівники фірми-замовника згорілого складу мають намір оскаржити вирок. А родичі загиблих, у тому числі і четверо громадян Російської Федерації, хоча і не згодні з вироком суду, продовжувати тяжби не збираються. Цей рік і без цього був, вочевидь, найважчим в їх житті.