БАЛКАНСЬКИЙ ВЕЛАЯТ, 12 листопада – ІП “ТУРКМЕНінформ”.  Навколишні гори майже все один камінь. Лише внизу видно чагарник і невеликі дерева піщаної акації і кандыма. Продовжую обстежувати навколишні схили гір і, на подив, недалеко, метрах в ста знаходжу ще одну печеру, ліворуч від двох перших. Вона менша, ніж перша, і не так привертає увагу, як перші.

Вирішив пройти і в інший бік і не помилився: метрах в двохстах знову радісна подія в абсолютно непомітному куточку ще одна знахідка, та ще яка. Із-за глиб, що звалилися, зверху вхід майже не видно, але, заглянувши за цей завал, виявив вхід, ведучий трохи вниз і ведучий в глибину скелі.

Ця печера виявилася просто криниця дивних відкриттів. В самого входу, окола глиб виявив ріг архара. Він виглядав із завалу гравію і піску. Архари в нашому районі не мешкають, в Туркменістані вони водяться лише в горах Балхан і на Копетдаге, а до туди більше ста кілометрів, а до Копетдага все 400. Мабуть, в наших горах у віддалений час мешкали ці тварини. Ріг архара говорить про це.

Але і це ще не все. Оглядаючи печеру, я відмітив уламок, або вірніше, фрагмент від якогось горщика. Добре видно, що він був зроблений на гончарному крузі. Помітні смужки. Ще раз уважно оглядаючи печеру, я знайшов декілька каменів, вже дуже схожих на знаряддя праці древньої людини. Помітні сколы і в руку лягають як ножі і проколи, а також скребок для вироблення шкури тварини. Це, напевно, справжні артефакти далекого минулого.

ІП “ТУРКМЕНінформ”