Про сільські системи водовідведення

У селах періодично бачу бурі струмочки, які біжать з-під кришок каналізаційних колодязів або просто вибиваються з-під землі. Розтікаються по окрузі, формують свої русла. Місцеві жителі звиклися, вже і не скаржаться. Сприймають як обов’язкову частину пейзажу. Тим часом ці «потьоки» — дзвінок про серйозну проблему, яка копиться під землею не перший рік.

Село Міхальки Гомелського району. Типовий зразок централізованої сільської каналізації. Смердючі струмки б’ють з бетонних міжгір’їв, течуть по двору, впадають один в одного серед сараїв і втрачаються в чагарниках десь за околицею. Спостерігати це явище можна як в старій частині села, де коштують дитячий сад і багатоквартирні будинки, так і в районі «чорнобильського» селища, яке в 90–е будували для переселенців. Старожили говорять, що каналізація перестала працювати років 10 тому.

Село Хальч — це вже інший район, Ветковський. Акуратно по центру вулиці проклав собі русло каламутний струмочок, на берегах пустують кури. Пройдя по ньому метрів двісті, упираюся в переповнений каналізаційний колодязь. Кришки немає, отвір закритий палицями. Вода вже затягнулася тванню і какой–то слизом. Місцеві пояснили: стоки припливають по трубі звідкись з іншого кінця села, збираються в ямі і у міру наповнення переливаються через край, утворюючи болотище і струмочок. На краю болота коштує будинок. Літня хазяйка, виглянувши за ворота, переживає:

— Хоч би зробили чого, у мене ж так хатина скоро погниє та просяде.

Говорять, періодично приїжджає трактор, відкачує воду. Але через півгодини колодязь знову повний.

І Хальч, і Міхальки — села в цьому сенсі не унікальні. Схожих картинок можна надивитися по всій країні. Екскурсію по «каналізаційних» місцях лише в Гомелської області легко продовжити: Великий Бор (Хойникський район), Великі Зімовіщи, Барбаров і Кам’янка (Мозирський), Меркуловічи (Чечерський), Червоне і Червоний Маяк (Гомелський). Багато сіл вважаються агрогородками. Часто такі проблеми властиві так званим «чорнобильським» селищам, які будувалися для переселенців.

До речі, взнати, скільки сіл мають централізоване водовідведення, не так-то просто. У Гомелському облуправлінні ЖКХ поділилися цифрою 2004 роки: 556 населених пунктів, системи централізованого водопостачання яких числилися на балансі райжилкомхозов. А значить, мабуть, є і каналізація з очисними спорудами. Плюс аналогічні системи, що «висіли» тоді на сільськогосподарських підприємствах і що підлягали передачі комунальникам. За даними того ж управління ЖКХ, централізованими системами водовідведення користуються 35 відсотків сільських жителів, що мають водопровід. В останніх так зване «місцеве» водовідведення (вигрібні ями, з яких періодично відкачують вміст).

Як би там не було, що твориться в глибині сільських каналізацій — справа темна. У багатьох випадках туди не заглядали більше 10 років. Труби давно забиті, «ароматні» побутові стоки самостійно прокладають обхідні дороги.

А як повинно бути? За інформацією відправився в обласний комітет природних ресурсів і охорони довкілля. Начальник відділу держконтролю за охороною і використанням водних ресурсів Наталія Савіцкая дуже умовно, як для обивателя, описує просту сільську централізовану систему водовідводу із спорудженнями «природного біологічного очищення»:

— Ось — удома, — креслить на листку папери. — З них стоки потрапляють в центральну трубу. Далі самоплив на насос. Ось це — розширення, де осідають піщинки. Потім вода потрапляє в спеціальні відстійники, в нижній частині скупчується осад. Він повинен періодично відкачуватися. Очищена вода перетікає сюди, в так звані поля фільтрації.

Поля фільтрації — це неглибокі відносно широкі ями. Тут стічна вода вбирається в грунт. Повинна тобто. Проблема в тому, що стоки не доходять туди. А поля фільтрації заросли де кущами, де деревами. Періодично ці поглиблення повинні перепахувати для кращого вбирання, лотки — чиститися від піску. Але це лише в інструкціях все так чітко прописано. А на ділі.

Сільські системи водовідведення і очисні споруди недавно стали предметом обговорення на колегії природоохоронного комітету. Детально вивчили ситуацію в Гомелському районі. Проте картина типова не лише для нього. Виводи передбачені: багато споруд не працюють, річки і грунтові води забруднюються. На прикладі очисних споруд в селі Зябровка (там не дешева «природна» система, а серйозніший комплекс з біоставками) показали результат «очищення». Устаткування працює неефективно, перевищений вміст всіляких домішок в скиданнях (залізо, фосфор фосфатний, азот амонійний і ін.), забруднюється річка Уть. З балансодержателями теж все складно. До 2009 року сільгосппідприємства повинні були передати каналізаційне «добро» райжилкомхозам. Але добровільно приймати на баланс всі ці мокнучі руїни без техдокументации ніхто не хоче. Втім, і там, де передача правдами–неправдами відбулася, у багатьох випадках краще не стало.

Наталія Савіцкая, до речі, бачить проблему не лише і не стільки в «поверхневих» виходах стічних вод. Набагато гірше «підземна» її частина — зношені, негерметичні труби. Через них стоки потрапляють в грунтові води. Врешті-решт, можуть просто підмити будинок — як це вже сталося в Гомелі на вулиці Толстого. І масштаби цієї прихованої від очей проблеми напевно не відомі. Як і витрати, які знадобляться на її рішення.

Вочевидь, ситуацію повинні узяти під суворий контроль і представники санітарної служби.

Коментар

Наталія Кохановськая, начальник відділу водно–канализационного господарства Гомелського обласного управління ЖКХ:

— Сьогодні ми робимо все для вирішення проблеми, яку отримали в спадок. Багато об’єктів водно–канализационного господарства числилися і числяться за сільськими підприємствами. Йде їх передача на баланс районних житлово-комунальних організацій. Майже кожен другий об’єкт знаходиться в незадовільному стані. В той же час по багатьом населеним пунктам вже розроблені проекти реконструкції — десь передбачається повна заміна комунікацій, десь — відновлення окремих елементів. Плановані витрати — 36 мільярдів рублів. Відповідно до державної програми «Чиста вода» ми повинні привести сільські системи водовідведення в порядок до кінця 2015 року.

Автор публікації: Андрій НОВІКОВ