Про будівництво в Мінську кладовища для тварин говорилося давно і немало.

У Давньому Єгипті, якщо в будинку вмирала кішка, вся сім’я на знак трауру збривала брови. Ховали чотириногих вихованців з почестями, як людей. При розкопках в храмі ині радості Бастет, втіленням якої вважалася граціозна тварина, було знайдено декілька тисяч (!) котячих мумій. Поряд з деякими навіть лежали миші, що забальзамували, аби в замогильному житті улюбленці не знали нужди. Такі були вдачі древніх. Слідуючи сучасним законам, господар повинен здати бездиханне тіло Барсика або Рекса комунальним службам, аби ті утилізували його на скотомогильнику. Про будівництво в Мінську кладовища для тварин говорилося давно і немало. Та лише віз і нині там: пропозиції вносяться, проекти розглядаються, а люди продовжують закопувати кішок і собак в скверах і лісосмугах.

Де собака заритий

У Мінську є декілька стихійних «собачих» кладовищ: у Севастопольському парку, в парку Дружби народів, в районі вулиці Ангарською, в Ратомке. Найбільше і відоме — в мікрорайоні Уручье. Там серед мініатюрних огорож і саморобних пам’ятників (а подекуди і справжнісіньких гранітних плит) я зустрів Ольгу. Боксера Марту вона поховала 4 місяці тому.

— Коли вона померла, у нас було таке горе. Ми не знали, куди її подіти. Потім друзі підказали. — Ольга ось-ось заплаче. — Розумієте, для мене Березня більше, ніж просто домашній вихованець. Це було моє дитя.

Багато, хто тут буває, говорять так само. І це нормально, запевняють психологи, адже чим більше місто, тим більше самотні в нім люди. Ось і заводять тварин, доглядають їх, розмовляють. Мурки і Джеки за довгі роки стають справжніми членами сім’ї. Як проводжати в останню дорогу дорога істота, знаючи, що його назвуть «пад. матеріалом», покладуть в пакет і відвезуть на скотомогильник? Там, в селі Дегтяревка під Мінськом, скинуть до біометричної ями — бетонний резервуар завглибшки 10 метрів, який хоч і закривається щільною кришкою, але, особливо в жарі, виділяє такий сморід, що до горла підкочує спазм. Що відбувається усередині, я бачив лише на фотографіях. Довше 20 секунд дивитися на це не зміг. Ользі стало ніяково лише від моєї розповіді. А древнього єгиптянина від такого видовища, напевно, і зовсім схопив би удар. Ось вже дійсно собача смерть!

Зрозуміло, про те, аби відвідати покійного вихованця, і мові не йде. При цьому «поховання» в переповненому скотомогильнику, наприклад, середнього собаки обійдеться в 30 — 50 тисяч рублів (по 1.000 за кілограм ваги). Правда, якщо закопати її в лісі, доведеться заплатити набагато більше: штраф за порушення пункту 11.10 Правил вмісту домашніх тварин — до 350 тисяч рублів. А якщо Кулька померла від хвороби, яка могла викликати епідемію (збудники лептоспірозу, токсоплазмоза, энтероплазмоза здатні жити в землі десятки років і небезпечні не лише для тварин, але і для людей), або ви розмістили могилу так, що завдали збитку чьей–то власності, можна заплатити і мільйон.

Спокій їм лише сниться

— З ініціативою виділити ділянку для поховання тварин ми зверталися в комітет архітектури і містобудування Мінгорісполкома. Там сказали, в місті відповідного місця немає. Зараз чекаємо відповіді з адміністрації Мінського району, — начальник відділу по благоустрою, санітарному вмісту житлового фонду і роботі з населенням за місцем проживання ГПО «Мінське міське житлове господарство» Маргаріта Язінськая розуміє відчуття господарів. — Якого розміру буде кладовище, де воно розташується і в скільки обійдеться, поки невідомо. По оцінках «Мінськградо», лише відведення ділянки коштуватиме близько 10 мільйонів рублів, хоронить–то можна далеко не скрізь. Чиї це будуть гроші, поки складно сказати. Швидше за все, бюджетні, адже господарі собак платять податки. Хоча, приватник, звичайно, зробив би все швидшим.

Ймовірно, собаківникам виділять какой–нибудь покинутий пустир за МКАД. Його ще треба буде перетворити на доглянутий парк з м’якою травичкою. На це буде потрібно немало засобів. Але в той же час в Москві, де кладовище домашніх тварин відкрилося всього ледве більше 3 років тому, сьогодні дохід від зооритуальных послуг вже наблизився до 1,5 мільйона доларів в рік. Мінськ, звичайно, не Москва, де ставлять пам’ятники коням в повне зростання, та і жителів у нас поменше. Проте з часом проект, думаю, не лише окупився б, але і приносив прибуток.

— Я готова заплатити гроші, — запевняє Ольга. — І не я одна. Сюди приходить багато людей, значить, це потрібно.

Зараз вирішується питання про будівництво крематорію для тварин. Без нього ніяк: закопувати в землю можна лише попіл, він не представляє небезпеки для довкілля. Звичайне таке устаткування розраховано на спалювання відразу декількох кішок і собак. Але за окрему платню процедуру зроблять індивідуальною.

— Зараз інститут «Белкоммунпроєкт» розробляє технічні умови на пекти для крематорію, — ділиться новинами заступник директора по зоозащитной діяльності ГП «Фауна міста» Тамара Царіковськая. — Та і інших питань ще вистачає. Наприклад, неясно, що робити з вже існуючими незаконними кладовищами. Переносити їх кудись небезпечно, залишати все як є — теж.

Можливо, проблеми вирішилися б набагато швидше, якщо віддати справу в приватні руки. Наприклад, навіщо розробляти ТУ пекти, коли в Росії вона коштує менше 10 тисяч доларів? Чи не простіше узяти і купити? Думаю, серед підприємців знайдуться любителі тварин, для яких організація кладовища стане не лише бізнесом, але і просто доброю справою.

До речі

У США сьогодні близько 640 спеціалізованих кладовищ домашніх тварин, в Германії — 210, у Франції — 140. У Парижі кладовище для собак «Симетьер де Шьен» існує з 1899 року, в США в містечку Хартсдейл, штат Нью-Йорк, — з 1896–го. А в Царському Селі є єдине в світі кладовище коней. Тут покояться останки коней, що ходили під сідлами імператорів.

Автор публікації: Олександр ПОЛОСМАК