shadow

Скромний нюх буржуазії

Про способи появи білоруських буржуа .

Фільм 1972 роки класика французького кіно Луіса Бюнюеля показував лише одне: чергування колективної обжерливості, порожнього базікання і капризних витребеньок людей, що купаються в розкоші. Ні сюжету, ні логіки, ні сенсу. Як і в житті героїв. Це була, як сказано в енциклопедіях, убивча картина етичної і духовної деградації процвітаючих буржуа. Сьогодні буржуазія є і у нас. Яким буде з часом узагальнений портрет цього соціального шару, судити рано. Зате можна поговорити про способи появи білоруських буржуа.

Звідки вони взялися? Одні «піднялися» на «човниковій» торгівлі, інші вдало приватизовували держвласність і уміло її використовували, треті знайшли вільну товарну нішу і заповнили її продуктом свого виробництва. Мабуть, напружено працювали, старалися і заслужено досягли спроможності. Деяким повезло більше: статус буржуа вони отримали по спадку.

26 червня «СБ» опублікувала статтю справа, що «Стоїть». Йшлося про те, як майном колись процвітаючої і знаменитої бобруйской фабрики «Ремобувь», пізніше і понині ТОВ «Славутич», заволоділи декілька приватних осіб. По суті, про фабрику давно не йдеться. На кону лише майно: нерухомість. Це площі в самому центрі міста, на пересіченні вулиць Соціалістичною і Московською, поблизу від алеї Героїв. Сьогодні тут безліч яскравих вивісок: торгово–деловая життя кипить. Власникам квадратних метрів, зрозуміло, поступають орендні платежі.

При цьому десятки колишніх робітниць підприємства (і, що істотно, колишніх його співвласників) залишилися ні з чим. Відчувши себе обдуреними, вони намагалися повернути свої долі в чималій власності. Газета обіцяла стежити за розвитком ситуації.

Вона отримала продовження: справу розглядала колегія господарського суду Могильовської області. Причому не в обласному центрі, а в залі засідань Бобруйського міськвиконкому. Причина виїзного засідання очевидна. Позивачів — біля півсотні. Всі вони — бобруйчане, викликати їх одночасно до Могильова було б скрутно.

Зате співвласників «Славутича», відповідачів — всього двоє. Так, сьогодні круг членів ТОВ звузився гранично. Це Юрій Анатолійович Морозів і Тетяна Анатоліївна Морозова. А директором фабрики, нагадаю, був Анатолій Морозов, нині пенсіонер. Чим сьогодні займається підприємство, запитує суддя Тетяну Морозову, виконуючу обов’язки директора. Слідує скромна відповідь: «Здачею площ в оренду».

Кто–то скаже: «Ось повезло ж людям! Працювати не треба — як тим буржуа з фільму». Дуже навіть треба! Управління обширним бізнесом — справа дуже серйозна. Договори, платежі, податки, інвестування прибутку, нарахування зарплати. Питання в іншому: чому, як і за які заслуги бізнес дістався саме цим двом щасливчикам? Колишні працівники теж хочуть брати участь в управлінні і розподілі прибутків!

Адже колись вони платили чималі гроші, аби стати співвласниками фабрики. Люди розраховували, що з часом ці засоби примножаться і, можливо, складуть хороший спадок дітям і внукам. Не примножилися! Директор керував фабрикою погано і людей скорочував. Багато хто вирушав самі: заробітки були жебрацькими. Тим і іншим дирекція пропонувала підписати деякий папір заздалегідь заготовленого зразка. Аби, мов, при звільненні отримати хоч какие–то гроші.

Вступаючи в співволодіння ТОВ, кто–то вносив вартість двох меблевих гарнітурів, виходячи — отримував на пару домашніх тапочок. «Все законно!» — наполягають адвокати відповідачів. Позивачі, мов, самі і добровільно відмовилися від всіх своїх прав на долі в ТОВ «Славутичі». Папір підписали? Підписали!

Видно, що скромні робітниці насилу розуміють те, що відбувається в суді, — як колись не розуміли приховане значення паперу. Риторичне питання: а якби директор тоді його роз’яснив? Сказав би, що фабрика перетвориться на діловий центр — підписали б?.. Але немає! Звільняв, не роз’яснюючи. Зате своїх дітей прийняв. Справа, вочевидь, була суто родинною. «Оволодів грошима підприємства» — це назва статті в бобруйской газеті за підписом помічника прокурора. А.Морозов засуджений до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Застосовано відстрочення.

Назвемо речі своїми іменами: директор розвалив виробництво і прокрався. Але виходить, що заслужив на заохочення: адже як вдало прибудував «нажите непосильною працею» майно, яке уникнуло конфіскації!

Тут би поміркувати про праці праведних і не дуже, про соціальну справедливість і соціальне розшарування (звідки воно береться?), взагалі про співвідношення справедливості і законності. Але привід, ймовірно, ще буде. Суд визначив: виробництво у справі припинити. Прокуратуру чекає чергова перевірка — на предмет наявності складу злочину в діях колишнього директора.

У Казахстані необхідний подальший розвиток кримінального процесу на основі принципу змагальності

АСТАНА. 10 листопада. КАЗІНФОРМ /Муратбек Макулбеков/

У Казахстані необхідний подальший розвиток кримінального процесу на основі принципу змагальності. Про це сказав голова Вищої судової поради РК Оналсин Жумабеков на “круглому столі” на тему “Розвиток інституту судового слідства в карно-процесуальному законодавстві Республіки Казахстану”, прошедшем в Сенаті Парламенту РК.

“Основним чинником неефективності судового слідства є його однобічність і неповнота. При цьому однобічність судового слідства слід пов’язувати з недослідженістю фактів і обставин, що входять в предмет доведення у справі, а його неповноту – з межею недоведеності цих фактів і обставин”, – сказав О.Жумабеков.

За його словами, даний чинник незрідка є причиною таких процесуальних помилок, як невідповідність виводів суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи і істотні порушення закону, що допускаються.

О.Жумабеков відзначив, що одним з інструментів виправлення однобічності і неповноти судового слідства має бути подальший розвиток кримінального процесу на основі принципу змагальності.

Крим: десять років в очікуванні дива

Через десять років стан кримських курортів повинен стати на порядок краще сьогоднішнього, що дозволить їм конкурувати зі світовими курортними центрами. В усякому разі, саме такий мету переслідує нова стратегія розвитку галузі, яку днями презентували в Пораді міністрів автономії.

Нова концепція принципово відрізняється від двох попередніх не лише тим, що буде фінансово підтримана Києвом. Над її розробкою працювали учені Криму, України і Росії. Вони ретельно проаналізували нинішній стан курортної сфери автономії, чого ніхто не робив більше п’ятнадцяти років, і намітили дороги її подальшого розвитку.

Результати моніторингу не сталі несподіванкою: слабкі сторін в курортного Криму виявилося більше, ніж сильних. Одна з головних проблем – недостатнє використання ресурсного потенціалу: наприклад, всього на три відсотки використовується банний і лікувальний ресурс півострова, хоча хімічний склад цілющих грязей західного побережжя що набагато краще зарекомендували себе на світовому ринку продуктів Мертвого моря. Пляжний відпочинок також використовується далеко не повною мірою.

У приморських регіонах задіяно не більше двох-трьох кілометрів прибережної смуги при можливих десяти і більш. Розширити кордони учені пропонують за допомогою пляжних паспортів, введення яких допоможе оцінити весь потенціал пляжного напряму. Проте зробити це буде непросто, адже в деяких курортних містах Криму відсутні генеральні плани їх розвитку.

По мінімуму сьогодні використовуються і культурно-історичні ресурси Криму. Хоча півострів залишається лідером на Україні по кількості пам’ятників і об’єктів культури (їх тут майже тринадцять тисяч), як вже не раз відзначали археологи, вони знаходяться в жалюгідному стані. Та і дістатися до багатьох з них вельми проблематично – відсутні під’їзні шляхи. Ті, хто займається курортним бізнесом на історико-культурних об’єктах, роблять це лише в сезон і, як правило, нелегально.

Розвинути культурно-історичний аспект, на думку розробників стратегії, можна, підготувавши детальні туристичні і курортологічні ресурсні паспорти і склавши оцінні карти об’єктів. Ці матеріали і документи по пляжному ресурсу планують об’єднати в звідні інформаційні бланки, які будуть розміщені у відкритому доступі для проектних дослідницьких інститутів, органів місцевої самоврядності, туроператорів і інших учасників курортного ринку.

Єдиною позитивною тенденцією кримської курортної галузі, яку виявив моніторинг, є збільшення кількості готелів і поліпшення комфортності баз розміщення. Втім, рівень їх сервісу не задовольняє потреб навіть так званого середнього класу, який залишається основним споживачем кримського продукту, а до прийому vip-гостей Крим взагалі не готовий. Запропонувати послуги людям з достатком нижче середнього може приватний сектор півострова: за приблизними підрахунками, кількість відповідних об’єктів розміщення складає близько десяти тисяч. Але при цьому лише двісті двадцять з них зареєстровані як міні-готелі і міні-пансіонати. Тому ще одне завдання нової стратегії – легалізація тіньового бізнесу, адже нелегальний сегмент ринку не дає стабільних податкових вступів до бюджету і ставить під сумнів чесну і добросовісну конкуренцію в курортній сфері автономії.

– При аналізі реєстру судових рішень ми виявили всього п’ятдесят подів, які стосуються туристів. Це говорить про те, що держава регулює стосунки клієнта і постачальника послуги вельми розмито, тому те, що сьогодні відбувається в галузі, по суті безконтрольно, – говорить доцент кафедри державного управління Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ Владислав Костильов. – За великим рахунком, склалася ситуація, коли інтереси в галузі диктують бізнес і «окремі» чиновники на місцях. Аби це змінити, необхідно ухвалити окремий закон про ведення туристичної діяльності на території України, який присіче функціонування незаконних міні-готелів і притягне порушників до кримінальної, а не адміністративної відповідальності.

Як показав аналіз, відносну стабільність галузі забезпечує санаторно-курортний сегмент ринку, який налічує більше п’ятисот об’єктів розміщення з потенціалом обслуговування до ста двадцяти тисяч чоловік. Але і тут помітні негативні тенденції: із-за застарілої технічної бази щорік кожне восьме підприємство не працює. Крім того, конкурентом оздоровчого відпочинку став відпочинок розважальний. У результаті на санаторно-курортний комплекс доводиться не більше сорока п’яти відсотків загального туристичного потоку, і цей показник щорік знижується. В той же час зайняти свою нішу в освоєнні нового вигляду спеціалізованого туризму, наприклад, спортивного або ділового, півострову не удалося.

– Більше вісімдесяти відсотків туристів їдуть до нас на відпочинок, всього тринадцять відсотків – на лікування, і це насторожує, – говорить перший заступник міністра курортів і туризму Криму Маріна Слесарева. – Курортників у віці від двадцяти шести років до сорока одного року, тобто тих, хто сьогодні сам заробляє гроші і платить за туристичний продукт, всього одинадцять відсотків від тих, що відвідали Крим. А значить, вони віддають перевагу іншим курортам. Сподіваюся, що нова стратегія вирішить цю і інші проблеми галузі.

У найближчих планах профільного кримського міністерства – розвиток конгрессного туризму: у Криму налічується сімдесят готелів з конференц-залами, що вміщають в цілому більше двадцяти тисяч чоловік. Це зможе поліпшити і показники зайнятості у рекреаційній галузі автономії в цілому: сьогодні тут працює п’ятдесят тисяч чоловік – це вісім відсотків від працездатного населення Криму і в два з половиною рази менше, ніж в 1985 році, на який припав розквіт кримського курорту. Положення планують виправити і за рахунок залучення більшої кількості курортників в регіони півострова, що нині малозажадалися: Керч, Бахчисарай, Чорноморський, Ленінський райони, Тарханкутський півострів.

– За допомогою інвесторів потрібно створити тематичні, атракціонні парки в цих районах і містах, відродити на новому якісному рівні активний туризм в гірничо-лісовій зоні, використовуючи зарубіжний досвід, – говорить завідувачка кафедрою геологічного факультету ТНУ Ірина Яковенко. – Доки говорити про конкретні кроки ми не можемо, тому що концепція коректуватиметься до кінця року з врахуванням пропозицій кримських регіонів. Після ми розпишемо її на найближчі десять років.

Якщо стратегія виправдає чекання, туристична галузь Криму дасть шістдесят відсотків вступів до звідного бюджету автономії проти нинішніх шести відсотків. В основному ці доходи приносять Велика Ялта, Велика Алушта, Саки і Евпаторія, що мають найбільш стабільний потік туристів серед прибережних регіонів Криму.

Відношення до стратегії учасників туристичного ринку автономії неоднозначно. На їх думку, галузь Криму дійсно давно потребує реформування, проте розробки учених і їх підтримка з боку Києва хоча і відкривають хороші перспективи, але недостатні для забезпечення потрібного результату. По-перше, тому що важлива реальна, а не декларована узгодженість стратегії курортної галузі із загальною стратегією розвитку АРК до 2017 року і програмою економічних реформ України на 2010-2014 роки. Адже інакше основні держресурси, у тому числі і фінансові, будуть відвернуті на попутні завдання, а не сконцентровані на пріоритетних цілях, які можна правильно розподілити лише при тісній співпраці бізнесу і влади.

– Є позитивні приклади результативної взаємодії двох сторін. Наприклад, в Германії, де довелося побувати на стажуванні по темі «Регіональне економічне стимулювання шляхом розвитку стабільної сфери туризму», – вважає керівник бізнес-асоціації регіонального сприяння «БАРС» Марина Береснева. – Наші експерти побачили європейські стандарти реального, а не формального діалогу влади, бізнес-структур і громадських організацій. То ж і в Польщі, де завдяки добре налагодженому державно-приватному партнерству, своєрідному кластеру, створений новий туристичний продукт «Янтарна дорога», що забезпечує як яскравий імідж цієї країни, так і стабільний приплив туристів.

На думку фахівців асоціації, державно-приватне партнерство актуальне і для Криму, оскільки падіння рівня життя і фінансова криза утрудняють виконання державою суспільно значимих функцій, а бізнес не може консолідувати свої зусилля самостійно для здійснення глобальних проектів, у тому числі по створенню і просуванню туристичного бренду Криму.

Вирішити це питання, упевнені учасники туристичного ринку Криму, можна завдяки створенню спеціальної структури, на яку буде покладена функція оперативної і скоординованої діяльності по формуванню туристичного іміджу нашого півострова. Іншими словами, на додаток до розробленої стратегії необхідне функціонування конкретного органу, який буде цю стратегію поступально упроваджувати. Більш того, проект створення координаційного радого з формування туристичного бренду Криму вже був презентований творцями асоціації в Міністерстві курортів і туризму Криму на початку літа, але він виявився незатребуваним.

– Цю форму співпраці ми вибрали із-за регіональних, галузевих особливостей, менталітету, кон’юнктури кримського регіону, – говорить Береснева. – Вона забезпечує не лише створення туристичного бренду, але і надає мультиплікативний економічний ефект, укріплюючи соціальну стабільність, яка така важлива для майбутньої інвестиційної привабливості автономії. Простіше кажучи, жодні програми і стратегії не зможуть бути ефективними, якщо не матимуть чіткого алгоритму їх впровадження.