Про візит Голови КНР Ху Цзіньтао до Франції

Питання знавцям: чому під час державного візиту Голови КНР Ху Цзіньтао до Франції на урочистій вечері в його честь подавали вина 1942, 1949, 1964, 2002 і 2008 років? Китайці, як відомо, нумерологии надають велике значення. Ету їх кохання врахували ті, хто складав меню знаменної вечері. Вина розшифровуються так: рік народження Голови Ху, рік утворення КНР, рік встановлення дипломатичних стосунків, рік приходу Ху до влади, рік проведення Олімпіади в Пекіні. Так Ху Цзіньтао не зустрічали ще ніде — чому? Найпростіше — передбачити, що в Китаю і Франції особливі стосунки. Але правда в тому, що Николя Саркозі дуже потрібно було виробити хороше — саме хороше — враження на гостя з Піднебесної, який до того ж якраз напередодні свого візиту до Парижа був названий «найвпливовішою людиною планети», за версією журналу «Форбс» (Саркозі в цьому списку замикає другу десятку).

Два роки тому, не дивлячись на бурхливі протести Пекіна, Саркозі зустрівся з Далай-ламою, а потім ще і неприємний інцидент з олімпійським вогнем трапився в Парижі. З тих пір французькі політики займаються поліпшенням стосунків з Пекіном. Тому що політика у наш час тісно переплетена з економікою: після всіх цих інцидентів китайці стали ігнорувати французькі товари. Після двох років майже «човникової дипломатії», в якій брав участь навіть колишній президент Франції Валері Жіськар д’Эстен, двостороння торгівля відновилася: за підсумками року чекають 40 млрд. доларів. І сподіваються за наступні п’ять років збільшити її об’єм удвічі.

Угоди, підписані під час візиту Ху Цзіньтао до Парижа, коштують 16 млрд. євро — там і 102 «Аеробуси», і телекомунікаційне устаткування, і уран для атомних станцій, і навіть китайський діловий квартал Шаторуа в центральній Франції. «Китайська делегація повністю задоволена», — посміхалася заступник міністра закордонних справ Фе Ін. Та і французи не в образі. «Китай не можна розглядати як загрозу, але — як можливість», — заявив Николя Саркозі. Йому це відкриття далося нелегко.

До речі, Великобританія і Китай теж домовилися про подвоєння торгового обігу за наступні п’ять років. Британський прем’єр-міністр Девід Кемерон, який привіз до Пекіна найбільшу за всю історію двосторонніх стосунків делегацію, заявив, що його уряд «хоче мати гораздо–гораздо сильніші зв’язки з Китаєм». Воно і зрозуміло: у цьому питанні Лондон сильно відстає від своїх колег по ЄС. Багато в чому через те, що завжди (або майже завжди) змішує економіку з політикою. Саме через те, що після сумно відомих подій 1989 років на площі Тяньаньмень офіційний Лондон практично повністю припинив економічні стосунки з Китаєм, двостороння торгівля і сьогодні залишає бажати кращого: торік британський експорт трохи перевищив 12 млрд. доларів. Британія експортує більше до непорівнянних по розмірах Нідерландів і Бельгії, чим до Китаю. Під час нинішнього візиту Девід Кемерон сподівався підписати контракти на суму 2,7 млрд. доларів — дрібниця в порівнянні з китайско–французскими операціями. Та і самі вони. Лише контракт з «Роллс–Ройсом» на постачання двигунів до «Аеробусів» виглядає по-справжньому серйозно. Останнє — свиноматки та улюблений напій туманного альбіону віскі. «Китай зараз досяг тієї стадії розвитку, коли хоче купувати більше товарів, які Британія уміє робити по-справжньому добре», — говорять британські бізнесмени. Бізнесмени ж китайські (а з ними і уряд) віддали перевагу б не лише віскі і свиням. Але у Великобританії, як і в деяких інших країнах, як і раніше діють обмеження на експорт до Китаю високотехнологічної продукції. Знімати їх (а значить, і багато разів збільшувати свій експорт) Лондон не квапиться — з політичних перш за все міркувань. На відміну від Николя Саркозі, який під час візиту товариша Ху не став говорити про права людини, але зосередився на бізнесі, Девід Кемерон не стримався. Під час зустрічі з прем’єр-міністром Вень Цзябао говорив про необхідність дотримувати права людини і попросив звільнити нобелівського лауреата Лю Сяобо, що відбуває тюремне ув’язнення за заклик до скидання конституційних буд.

Відразу після прильоту до Пекіна Девід Кемерон відправився до британського супермаркету Tesco. Але побачив там не звичний британський, а традиційний китайський набір продуктів — рис, риба, локшина, овочі. На відміну від свого прем’єр-міністра, Tesco вже уміє грати по місцевих правилах: хочеш торгувати в Піднебесній — приймай місцеві умови. Але Девід Кемерон — прем’єр-міністр молодий (і за віком, і по досвіду), ще навчиться. А Николя Саркозі ось зумів.