Home > Хто б подумав > Візит Гранд–оркестра

Візит Гранд–оркестра

February 11th, 2011

У Мінську мало не кожен вечір відбувається величезна кількість музичних подій різного калібру.

У строкатих і дощових вечірніх сутінках столиці всі вогні зливаються в одне сліпуче сяяння. У нім можна не розгледіти головного. Здається, всі ці вогні рівноцінні: блиск вітрини модного бутика, підсвічування величних колон музею. Але аби бачити і розрізняти їх цінність, не помилитися, потрібно володіти гострозорим внутрішнім зором.

У Мінську мало не кожен вечір відбувається величезна кількість музичних подій різного калібру. Але справжні меломани не могли пропустити прекрасного концерту знаменитого Гранд–оркестра Поля Моріа, прошедшего в Палаці Республіки. У європейському турі, присвяченому пам'яті маестро Моріа, що пішов від нас в 2006 році, його учень і диригент Жан Жак Жустафре (якого підтримала в продовженні справи Моріа і його вдова Ірен) музиканти дарили глядачам незабутніх і піднесених хвилин.

Як тільки у Великому залі Палацу Республіки пролунали звуки оркестру, зал — народ в основному солідний і прискіпливий — занурився у флюїди світлої ностальгії. А як інакше, якщо зовсім поряд раптом пролунали безсмертні звуки з «Чоловіка і жінки», парасольок» «Шербурських, «Хрещеного батька», безсмертні композиції Поля Моріа, знайомі нам по «Кінопанорамі» і «В світі тваринних». Без перебільшення це — ціла епоха не лише у французькій, але і всій європейській музичній культурі.

Саунд, знайомий нам по класиці французького і європейського кіно, — м'який, вигострений, винахідливий. Здається, ще мить — і з куліс вийде сам Луї де Фюнес або Пьер Рішар. Оркестр Моріа — колектив з приголомшливою технікою, якою міг би позаздрити і будь-який наш оркестр. Не завжди працюють у нас з такою віддачею. Плюс бездоганний стиль виконання. У кожному номері — соло: гітара або флейта, скрипка або піаніно. Після — окреме представлення соліста від диригента.

За свою історію оркестр попрацював майже зі всіма зірками французької культури: Шарль Азнавур, Даліда, Моріс Шевалье, Льоні Еськудеро і, звичайно, Мірей Матье.

Тур оркестру закінчується якраз сьогодні. Окрім пам'яті про Моріа, колектив відзначив цього року і 45–летие. «Я щасливий бути продовжувачем прекрасної історії кохання між публікою і музикою великого Поля Моріа», — признався диригент Жан Жак Жустафре на прощання мінській публіці. Что–то підказує: то був не черговий концерт. Подія.

Автор публікації: Валентін ПЕПЕЛЯЄВ

Хто б подумав

Comments are closed.