Під Ухтой у виправній колонії № 29 повісився 28-річний засуджений сыктывкарец.

Пропажу чоловіка відмітили, коли той не з’явився на вечірню перевірку. Співробітники колонії не долічилися свого підопічного, якому три роки тому міський суд Сиктивкара ухвалив звинувачувальний вирок по ст. 132 ч.2 п. «в» УК РФ («Насильницькі дії сексуального характеру, що викликають зараження потерпілою венеричним захворюванням»). Незабаром співробітники колонії виявили зниклого засудженого таким, що повісився за допомогою шарфа на металевій конструкції розташованої на території промислової зони. Як з’ясувалося, спочатку засуджений, що повісився, подавав ознаки життя, у нього спостерігалося серцебиття. Чоловікові спробували надати первинну медичну допомогу, але врятувати його не удалося.

Того ж дня співробітники ухтинской прокуратури по нагляду за дотриманням законів у виправних установах РК виїхали на місце випадку.

«Попередній опит співробітників адміністрації колонії і засуджених, у тому числі з ким він проживав по сусідству, показав, що яких-небудь конфліктів в того, що повісився ні з ким не було. Мотиви суїциду з’ясовуються», – повідомив старший помічник прокурора Ухтінського по нагляду за дотриманням законів у виправних установах РК Артем Бурєєв.

Зараз ведеться слідство, за результатами якого в прокуратурі буде прийнято рішення про заходи прокурорського реагування на адресу керівництва колонії. Відбувати покарання засудженому, що повісився, залишалися два з половиною роки, пише «

Російські війська гідно забезпечують завдання по збереженню стабільності на Дністрі. Так офіційний представник МЗС РФ Андрій Нестеренко прокоментував адресоване генеральному секретареві НАТО Андерсу Фог Расмуссену звернення в.о. президента Молдови Міхая Гимпу, в якому міститься прохання сприяти у виводі російських миротворців з Придністров’я. “Якщо абстрагуватися від пропагандистської сторони питання, пов’язаного з майбутніми в кінці листопада достроковими парламентськими виборами в Молдові, то адресат цього заклику – російські миротворці у складі міжнародної миротворчої операції і військова охорона крупного складу військового майна на території Придністров’я, що залишилося з часів Радянського Союзу. Перший компонент знаходиться в Зоні безпеки з мандатом сприяння збереженню стабільності на Дністрі і створення умов для продовження мирних переговорів по врегулюванню конфлікту. Другий – зайнятий виконанням не менш важливого бойового завдання. Передовірити її нікому”, – заявив Андрій Нестеренко. Він відзначив, що оперативна група російських військ в складі менше 1 тис. 300 військовослужбовців гідно справляється із забезпеченням цих завдань, будучи надійним інструментом реалізації політичних домовленостей на користь остаточного, всеосяжного і життєздатного вирішення проблеми відновлення територіальної цілісності Молдови і вироблення для Придністров’я особливого, надійно гарантованого статусу. “Кінець кінцем відповідальність за це лежить цілком на Кишиневі і Тирасполі. Представники Російської Федерації у складі міжнародного посередництва переговорному процесу завжди в їх розпорядженні. У штаб-квартирах міжнародних організацій в Брюсселі і Відні про це добре відомо”, – підкреслив представник російського зовнішньополітичного відомства.

АСТАНА. 10 листопада. КАЗІНФОРМ /Муратбек Макулбеков/

Необхідне судове санкціонування всіх процесуальних дій, що зачіпають права людини. Таку пропозицію вніс президент Союзу адвокатів Казахстану Ануар Тугел в ході “круглого столу” на тему “Розвиток інституту судового слідства в карно-процесуальному законодавстві Республіки Казахстану”, прошедшем в Сенаті Парламенту РК.

“Карно-процесуальний закон, що діє, на стадії попереднього розслідування надає стороні звинувачення кардинальні переваги по збиранню доказів. Це спочатку підриває принцип рівноправ’я і змагальності сторін”, – сказав А.Тугел.

На його думку, слідчий, прокурор і дізнавач, на яких в досудовій стадії покладений процес доведення, внаслідок того, що вони мають владні повноваження, не можуть виконувати функції об’єктивного розслідування, кримінального переслідування і захисту, оскільки ці функції противоречат один одному. У зв’язку з критеріями оцінки роботи правоохоронних органів, що діють, на стадії попереднього розслідування домінує функція кримінального переслідування.

А.Тугел відзначив, що потрібно відмовитися від нинішнього вмісту попереднього розслідування.

Григорій Чекалін «ухвалив» собі виправдувальний вирок

12 листопада в міськсуді Сиктивкара з дебатами виступила сторона захисту у гучній справі що був зампрокурора Ухти Григорія Чекаліна, обвинуваченого в дачі свідомо неправдивих свідчень.

Григорій Чекалін своєї провини не визнав. «Я рахую всі звинувачення в мою адресу розправою органів прокуратури за цивільну позицію, що не дозволила мені  ока на беззаконня моїх колишніх колег, які, прикриваючи один одного, готові вкривати злочин і намагатися  мені рот незаконним кримінальним переслідуванням, – звернувся він до суду. – Я всього лише повідомив про свої обгрунтовані сумніви в достовірності і законності деяких доказів, внаслідок чого став білою вороною в прокурорському співтоваристві. Мої дебати виглядатимуть як свого роду вирок, винесений мною самому собі».

У своєму виступі Чекалін підкреслив, що не відмовляється від приятельських стосунків з передбачуваними «замовниками» підпалу Махмудовимі, але ніколи б не пішов до суду надавати неправдиві свідчення. На його думку, в ході процесу сторона звинувачення не надала жодних доказів корисливої зацікавленості в наданні свідчень в суді на користь Махмудових.

Крім того, як вважає сторона захисту, слідчий Власенко помилково визнаний таким, що потерпів по справжньому кримінальній справі, в своїх свідченнях Чекалін не звинувачував його у фальсифікації протоколів слідчих дій.

Григорій Чекалін попросив суд виправдати його у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Позицію звинувачення він назвав жахливою (держобвинувач зажадав для Чекаліна чотири роки позбавлення волі з відбуттям в колонії загального режиму).

«Подібне покарання не просто абсурдно, а жахливо. Перед кожним допитом в залі суду я був попереджений про кримінальну відповідальність. Це виглядає як відверта розправа, абсурдність звинувачення я маю намір доводити до кінця», – підсумував підсудний.

Адвокати Чекаліна готові дійти до Європейського суду

12 листопада дебати сторони захисту в міськсуді Сиктивкара у гучній справі Григорія Чекаліна прошли без адвоката Георгія Буракова, який був відсутній із-за хвороби. У суді виступив московський адвокат Роман Карпінський.

У своєму виступі адвокат посилався на Європейську Конвенцію про захист прав людини і основних свобод і угледів порушення по деяких її статтям.

На думку сторони захисту, мотивами кримінального переслідування Григорія Чекаліна стала помста його колишніх колег — співробітників слідчих органів і прокуратури. «Чекалін працював у складі слідчої групи у справі про підпал «Пасажу». Як свідок в суді він викрив допущені порушення. В ході першого процесу суд ухвалив виправдувальний вирок. Вочевидь, що у колишніх колег Чекаліна могло виникнути і виникло бажання помститися, поставити його на місце, використовуючи механізм кримінального переслідування», – заявив адвокат.

Як вважає адвокат, стороною держзвинувачення у справі про підпал «Пасажу» Чекаліну були поставлені питання, відповіді на яких могли містити лише думку, суб’єктивно-оцінні думки. А самі питання не передбачали твердження про факти фальсифікації.

Крім того, адвокат заявив про неконкретизоване звинувачення, висунуте його підзахисному.

«У нім приведені не цитати Чекаліна, а лише переказ його окремих свідчень з протоколу судового засідання. Довкола чого йде розгляд в справжній справі, мені не було зрозуміле із самого початку і не зрозуміло до сьогоднішнього дня», – висловився він.

«Не погоджуся з думкою мого підзахисного про те, що позиція держзвинувачення абсурдна. Я рахую покарання, яке озвучив держобвинувач, диким. В разі звинувачувального вироку ми готові захищатися в Європейському суді з прав людини. Але, сподіваюся, що ця справа вирішиться тут, в російському суді, в рамках закону», – підкреслив адвокат.

Не дивлячись на титанічні зусилля казахстанського головування в ОБСЄ, на планеті все ще залишаються окремі країни, на жаль, не готові доки сприйняти ідеї демократії.

Не дивлячись на титанічні зусилля казахстанського головування в ОБСЄ, на планеті все ще залишаються окремі країни, на жаль, не готові доки сприйняти ідеї демократії. Так, наприклад, президент гамбії Яйя ДЖАММЕ найближчим часом може бути коронований. До цього він був відомий не лише тим, що винайшов ефективні ліки від СНІДУ, що складаються з суміші трав і бананів, але ще і тим, що двічі ставав президентом в результаті чесних виборів. Проте соратники Яйя вирішили, що по сукупності заслуг перед народом пора вже оголосити його королем. “Це єдиний спосіб, яким громадяни можуть виразити вдячність лідерові нації, який так багато зробив для країни”, – заявив високопоставлений представник адміністрації президента гамбії.

Можливо, ці тривожні події в найменшій державі континентальної Африки і сталі головною причиною того, що підготовка до зустрічі лідерів країн – учасниць ОБСЄ проходит в режимі тотальної мобілізації всіх державних органів Казахстану, а заходи безпеки, що робляться, не мають аналогів в світовій практиці. Важливіше подів в країні немає.

За всю осінь прем’єр-міністр Карім МАСИМОВ жодного разу (!) не з’їздив в Сімей, аби проконтролювати сезонний ремонт однієї з тамошніх котельних. Перший віце-прем’єр Умірзак ШУКЄЄВ нібито зовсім охолонув до водогосподарських проблем півдня і геть забув про потреби що встає на ноги вітчизняного автопрома. Міністр фінансів Болат ЖАМІШЕВ захищає в парламенті бюджет з такою байдужістю, що життя після саміту здається вже і неймовірною. Міністр оборони Адільбек ДЖАКСИБЕКОВ боязко брязкає зброєю і не владнує шоу із звичайних учень. Корупціонерів, що навіть попалися, садять якось монотонно і буденно, немов справа поставлена на конвеєр. Загалом, абсолютно все і все підпорядковані ідеї грудневої зустрічі глав держав.

Жителів столиці зобов’язали працювати без вихідних дев’ять днів підряд, аби під час саміту вони сиділи удома і не висовувалися. Чесне слово, треба було всі колишніх целиноградцев завчасно розселити по інших містах і селах, аби вони не заважали нинішнім астанинцам просувати імідж країни на світовій арені. А доки власті просять городян “з розумінням віднестися до підвищених заходів безпеки”. Міністр внутрішніх справ Серік БАЙМАГАНБЕТОВ, стянув додаткові сили з інших регіонів, тримає столицю в облозі. Всі ринки в ці знаменні дні працювати не будуть. Головні вулиці для проїзду закриють. На в’їздах до столиці – постів дорожньої поліції. Всіх залітних іногородніх, які з кондачка раптом виявляться в епіцентрі столиці, тут же зловлять і безжалісно депортують назад в Казахстан.

А чому, можуть запитати деякі іноземні учасники, в якому-небудь Парижі, Брюсселі, Відні, Лондоні або навіть Нью-Йорку, де таких самітів по десятку в рік буває, нічого подібного ніколи не відбувається? Та тому, відповімо ми ним, що егоїстичним жителям цих західних столиць невідома казахська гостинність. А тамошні боязкі начальники так і не привчили своїх зухвалих громадян до того, що, коли по їх головній вулиці їде, допустимий, який-небудь наш міністр, всі вони повинні притиснути свої машини до узбіч, зупинитися і проводити шанобливими поглядами кортеж високого гостя. А ще краще – сидіти по будинках і не висовуватися.

Втім, це їх проблеми, а нам треба пам’ятати, що услід за самітом ОБСЄ нашу столицю чекає нова напасть – Усесвітній день оргазму, який наголошується в ніч на 22 грудня. Студенти Прінстонського університету, що придумали свято, що в США, стверджують: якщо мільярди людей в одну ніч одночасно випробують сексуальне блаженство, то це благотворно вплине на енергетичне поле Землі. Місцева сексопатологія Аліна УСЛАВСЬКАЯ, що стала ініціатором цієї акції в Астане, теж упевнена: “22 грудня аура планети повністю очиститься”. Що ж, ради такого святого справи треба постаратися!

Хочеться лише сподіватися, що процес здобуття оргазму в столиці вже не буде обставлений такими строгими заходами безпеки. Якщо, звичайно, комусь з високопоставлених чиновників вороги не підкладуть секс-бомбу.

З нового року всім казахстанським пішоходам, можливо, доведеться наклеювати або пришивати на верхній одяг светоотражающие смужки, аби в темний час доби їх могли бачити водії машин.

На думку голови Комітету дорожньої поліції Кайрата ТИНИБЕКОВА, робиться це “не ради того, аби ущемити права казахстанцев, а аби зберегти їх життя”. При цьому головний даішник послався на світовий досвід.

Ось що удалося з’ясувати. Такий цікавий досвід подекуди в світі дійсний є.

Скажімо, президент Білорусії Олександр ЛУКАШЕНКО повелів наклеювати светоотражающие стикеры на рукави п’яницям, коли їх випускають з витверезників, – аби з похмілля не догодили під колеса. У Латвії світловідбивачі у формі сердечок безкоштовно роздають повіям, які несуть свою нелегку трудову вахту на узбіччях доріг.

У країнах поцивілізовано відсвічуючі елементи використовують в основному для захисту рідкісних тварин. Наприклад, в Норвегії їх наклеюють на оленів, які весь час норовлять вискочити на проїжджу частину. У Індії ними забезпечують слонів, аби на них не напоровся в темноті який-небудь неуважний автоаматор.

За кого рідна дорожня поліція тримає наших пішоходів – п’яниць, повій або рідкісних тварин, – я не знаю. Але в тому, що на виготовленні і продажі цих світловідбивачів можна зовсім непогано запрацювати, навіть не сумніваюся. В тих, хто цю ідею рухає, готова вже і контора, яка хоч завтра поставить справа на потік.

На тижні міністр сільського господарства Акилбек КУРІШБАЄВ представляв в парламенті чергову програму розвитку агропромислового комплексу. Плани у нього скромні і реалістичні – захопити світові продовольчі ринки і зробити Казахстан головним експортером тваринницької продукції, залишивши позаду США, Канаду, Австралію, Аргентину та інші аграрний недорозвинені країни. У найближчі п’ять років поставляти на світові ринки 60 тисяч тонн м’яса, ще через п’ятирічку – удвічі більше.

У народних обранців, що слухали доповідь, від таких перспектив захоплювало дух, очі блищали, до горла підкочував кому гордості за Батьківщину. Першим прийшов в себе депутат мажилиса Володимир НЕХОРОШЕВ: “Ніжками Буша ми затоптали наше птахівництво. Про який експорт ми говоримо? Нам самим не вистачає!”.

Міністр Курішбаєв нехотя визнав, що доки ми забезпечуємо себе м’ясом лише наполовину, але з тим, що країна до цих пір залежить від ніжок Буша, не погодився. Мабуть, мав на увазі, що там тепер цим займається ОБАМА.

Не угамувавшись, Акилбек Кажігуловіч тут же змалював інше грандіозне завдання: вже на першому етапі програми завезти в країну як мінімум 70 тисяч голів племінної худоби. Із-за океану. Літаками.

А тим небагатьом депутатам, які так і не зрозуміли, навіщо все це потрібно, суть справи пояснив голова правління холдингу “КазАгро” Асилжан МАМИТБЕКОВ: “Якщо зараз місцеву корову покрити місцевим бичком, то, як мовиться, не в коня корм буде”.

Апофігей боротьби з корупцією, здається, настав.

“У свідомості громадян корупційні прояви повинні асоціюватися з етичною потворністю”, – заявив днями голова республіканського радого з боротьби з корупцією при НДП “Нур Отан” Оралбай АБДИКАРІМОВ.

“Особи, що здійснюють корупційні дії, повинні сприйматися як духовно обмежені суб’єкти суспільства”, – додав він же.

Скільки нещасних хабарників упекли за грати! Як клізма не може піти іншим шляхом, так і наші нещадні борці з корупцією не скрутять з вибраної дороги. Тому-то поважний аксакал антикорупційних битв Абдикарімов так образливо обзивається.

Р.S. У суботньому номері газети ми повідомляли, що Союз мусульман Казахстану запропонував міністрові освіти і науки Бакитжану ЖУМАГУЛОВУ 10 тисяч доларів в обмін на те, що той почне боротьбу з корупцією у вузах. Ми ще тоді висловлювали побоювання, що він може відмовитися від грошей, порахувавши, що з такою образливо нікчемною сумою гідно протистояти корупціонерам просто неможливо. Так і вийшло. Більш того, днями міністр прислав в редакцію лист, судячи по якому він підозрює, що наше видання “виступає посередником в передачі так званої винагороди, украй схожої на хабар”.

У зв’язку з цим закликаємо Союз мусульман і інших ревнителів чистоти вузівської освіти надалі зі всіма діловими пропозиціями звертатися до Бакитжану Турсиновічу безпосередньо. А то бачите, який він підозрілий!

Порятунок однієї людини за рахунок донорського органу іншого благословив колись Папа Римський Іоан Павло II. Понтифік визнав: вчинок людини, що добровільно віддає після смерті «частину себе» для продовження життя ближнього, дорівнює подвигу Христа. «Таке донорство — .дело дійсного кохання», — прозвучало на весь світ 10 років тому.

У нас ера трансплантації почалася з пересадки бруньки, останньої надії хворого з діагнозом ниркова недостатність. Заходи екстреною. Радикальною. Всього в Білорусі проведено вже 1.100 таких втручань. Перше — 40 років тому, 11 вересня 1970 року. Тоді наукова група, до якої увійшли В’ячеслав Мохорт, Володимир Соклаков, Валерій Пілотовіч, Ізаокас Ськобеюс і Геннадій Козлов на чолі з міністром охорони здоров’я Миколою Савченко, зважилася на «операцію останньої надії». На жаль, підсумок її не був вдалим. Але що могли тоді лікарі, не маючи чіткого алгоритму виходу з вірогідних форс-мажорів?

«На одному крилі»

«Ідея «ремонту» тіла людини за допомогою пересадки органів розбурхувала уяву не лише писателей–фантастов. Медична наука теж шукала можливі дороги порятунку смертельно хворих людей. Будучи студентами, ми зацікавилися науковими експериментами по трансплантації, — розповів «СБ» Ізаокас Ськобеюс, лікар, що провів 400 операцій такого роду. — Але тоді було мінімум літератури, не вистачало елементарних медичних інструментів. Ми працювали буквально голіруч. Дефіцит шовних матеріалів, відсутність стандартних перфузійних розчинів, контейнерів для зберігання нирок. Що говорити, тоді багато що було «на чесному слові, на одному крилі». Починали дуже непросто. Досить сказати, що тоді хірурги займалися не лише пересадкою органів, але і їх забором. Тепер це роблять різні бригади лікарів, що, безумовно, виправдано».

Життя людей з «відключеним фільтром» — хворими нирками — можна продовжити лише за допомогою гемодіалізу. Але 40 років тому це був апарат без контролю за станом хворого. Тому часті ускладнення були неминучі. «Безумовно, коли б не інтерес тодішнього міністра охорони здоров’я Миколи Савченко до теми трансплантології, розвиток цієї галузі в Білорусі заморозився б ще років на десять, — визнає доктор Ськобеюс. — Микола Овсійович людина була неабияка. Абсолютно не кабінетний чиновник. А познайомилися ми завдяки курйозному випадку. Тоді, будучи студентом 4–го курсу медінституту, я, звичайно, вважав себе хірургом, що «відбувся». Апломбу і упевненості вистачало. Дивлюся: стоїть на порозі «эксперименталки» Мінського медінституту какой–то чоловік. Я з обуренням майже кричу йому: «Чоловік, ви що, не бачите, йде операція? Що тут робите? Ви, взагалі, хто такий?» А він так скромно у відповідь: «Я — Микола Савченко, міністр охорони здоров’я». Признаюся, в той момент не знав, куди подітися. Опісля чотири роки ми вже оперували разом».

Малими кроками

«До тріумфу в області трансплантації ми йшли дуже повільно, — розповідає Ізаокас Андрійович. — Адже вчитися було не у кого, варилися у власному соку. Потім настав момент, коли зрозуміли, що уміємо немало. І коли сьогодні я чую від кого–то, що трансплантація бруньки — «легка» операція, обурююся, не можу погодитися. Не буває легких операцій. Говорять, хирург–де звикає до всього. Неправда! Коли я оперую і від напруги стає мокрою вся спина, це не лише фізіологія, але і великий емоційний чинник».

Сьогодні Ізаокас Андрійович — головний позаштатний дитячий уролог Мінздорову, керівник Республіканського центру дитячої урології на базі 2–й дитячої клінічної лікарні, де успішно виконується трансплантація нирок дітям від родинних донорів. Ету складну роботу проводить заввідділенням Віталій Дубров і головний позаштатний фахівець Мінздорову по нефрології і почечно–заместительной терапії, кандидат медичних наук Олег Калачик. З ним — продовження теми.

Своя чужа

«З 2006 року ми робимо операції пересадки бруньки від живих родинних донорів. У 29 випадках бруньку віддала дитяті мати, в 9 — батько, в двох випадках сестра сестрі і ще в двох — брат братові», — наводить статистику Олег Калачик. «Медичним дивом» можна назвати липневий дебют хірургів РНПЦ трансплантації органів і тканин, коли одночасно була пересаджена брунька і підшлункова залоза пацієнтці з нирковою недостатністю і цукровим діабетом I типа. Підсумок — вражаюча реабілітація. Вже в серпні жінка збирала урожай на дачі. Дві інші пацієнтки після пересадки бруньки народили здорових малят. На черзі ще три плановані вагітності.

«Є такий показник — «п’ятирічна виживаність трансплантатів». Ще 15 років тому з 100 пересаджених нирок «робітниками» залишалися лише 40. Зараз — 76. Цей успіх пов’язують з появою нових імуносупресивних препаратів, які після пересадки потрібно приймати протягом всього життя, — пояснює Олег Калачик. — Необхідно це, аби організм не відторгнув «рятівного чужака». Нові засоби м’яко пригнічують активність імунітету, аби він був толерантний до пересадженої бруньки, але при цьому давав відсіч вірусам і бактеріям. І все-таки питання не до кінця вирішене. Тривалість роботи «своєї чужої» бруньки складає 9 — 17 років залежно від типа донора. Люди вимушені повертатися на діаліз і повторно ставати в аркуш чекання.

Час чекає

В ті роки, коли історія трансплантології в Білорусі лише починалася, сумісність тканин донора і реципієнта визначалася лише по групі крові. Сьогодні враховується ще і сполучуваність «особливих код» — лейкоцитарних антигенів. Таким чином підбирають орган з високою точністю. «Деякі хірурги виконують операцію трансплантації за 1,5 — 2 години. Але аби радикальне лікування мало мінімум ускладнень, в класичного виконання проводити його потрібно 4,5 — 5 годин, — розповідає Олег Калачик. — Легендарний хірург, один з відомих в світі трансплантологов Рон Шапіро (його коріння, до речі, йде з Білорусі), проводить операцію рівно стільки. У цієї людини мені пощастило вчитися в Піттсбурге. Колеги вважають: техніка, яку використовує Шапіро, не дивлячись на її тривалість, краща в світі. Тому ми ніколи не виконуємо операцію з оглядкою на циферблат».

Головна проблема, і не лише в Білорусі, за словами лікарів, — дефіцит донорських органів. Наприклад, в США за останніх 5 років число операцій збільшилося на 30 відсотків, а що мають потребу — на 250 відсотків! У нас в аркуші чекання «останньої надії» 450 пацієнтів, включаючи 5 дітей. В середньому рятівний трансплантат чекають близько 3 — 3,5 року, в Америці — 5 — 6 років. Скільки відміряно життя після пересадки? У Білорусі є дані про пацієнтку, яка була по суті засуджена до смерті діагнозом ниркова недостатність, але завдяки «чужій» бруньці прожила ще 33 роки.

Довідка «СБ»

У 2007 році був ухвалений Закон «Про внесення змін і доповнень до Закону Республіки Білорусі про трансплантацію органів і тканин». Згодне йому у нас існує презумпція згоди. Це має на увазі, що громадяни згодні бути донорами апріорі. Забір органів для трансплантації неможливий, лише якщо людина активно висловила свою незгоду за життя або після його смерті близькі люди повідомили лікарів, що вони проти. Порушення цього принципу має на увазі для медпрацівників кримінальну відповідальність. Ще один важливий нюанс, прописаний в законі. Трансплантологи як люди потенційно зацікавлені в пропонованому ними методі лікування ніколи не беруть участь в констатації смерті донора. Останнє слово за консиліумом, який складається з 6 лікарів (у Європі досить два): врача–реаниматолога, невропатолога або нейрохірурга, завідувача відділенням реанімації, судово-медичного експерта (підкоряється Генеральній прокуратурі), лікаря функціональної діагностики і представника адміністрації лікарні. Методи ангиографии і електроенцефалографії дозволяють точно встановити відсутність кровопостачання судин головного мозку в складних випадках (закон визнає смерть людини після смерті його мозку). Кожен реаніматолог, безумовно, знає все про цю «точку неповернення».

Автор публікації: Алла МАРТІНКЕВІЧ

Фото: Артур ПРУПАС

У.Шукєєв: До 1 лютого 2011 року ми хочемо внести зміни до закону по двох моментах. Це створення ветеринарних станцій на районному рівні і введення державної монополії на ветеринарне обслуговування

АСТАНА. 11 листопада. КАЗІНФОРМ /Дамир Байманов/

Уряд РК планує внести до Закону “Про ветеринарію” ряд змін. Про це сьогодні на селекторному засіданні Кабінету міністрів повідомив перший віце-прем’єр РК Умірзак Шукєєв.

“До 1 лютого 2011 року ми хочемо внести зміни до закону “Про ветеринарію” по двох моментах. Це створення ветеринарних станцій на районному рівні і введення державної монополії на ветеринарне обслуговування”, – уточнив В. Шукєєв.

Крім того, перший заступник Прем’єр-міністра озвучив інші пропозиції по розвитку інфраструктури м’ясного скотарства і вдосконалення системи ветеринарія, прийнята в ході республіканської семінару-наради, проходившего в Усть-каменогорську 10 листопада.

За його словами, перш за все, необхідно відмовитися від існуючої громіздкої, незбалансованої системи з ветеринарами-ліцензіатами шляхом введення в кожному сільському окрузі ставки ветеринарних лікарів. “Побудувати структуру ветеринарних станцій на районному рівні, створити їм умови, забезпечити їх матеріально-технічною базою”, – обкреслив завдання В. Шукєєв.

Що стосується кадрів, то У. Шукєєв відмітив, що в цій частині є проблема – дефіцит ветеринарів.

“Звичайно, все це зажадає певних вкладень – близько 30 млрд. тенге з республіканського бюджету на найближчі три роки і 28 млрд. тенге – з місцевих бюджетів”, – резюмував В. Шукєєв.

У свою чергу, Прем’єр-міністр РК Карім Масимов підтримав висунуті пропозиції і відзначив необхідність приділення цьому напряму більшої уваги.

“Я думаю, що в цілому треба підтримати ті основні напрями, які пропрацювали, але по деталях треба поглянути – по витратах і як це все організувати, – підкреслив До. Масимов. – Раз ми поставили завдання активно розвивати тваринництво – воно зростатиме, і ветеринарія тут необхідна. Без цього буде порожній товар, ніхто купувати його не буде. Цим потрібно далі займатися”.

АЛМАТИ. 11 листопада. КАЗІНФОРМ /Айгуль Турисбекова/

Я готовий надати свідчення і сприяти розслідуванню кримінальної справи, яка збуджена відносно акціонерів і менеджменту АТ “Альянс Банк”. Про це бізнесмен Маргулан Сейсембаєв заявив сьогодні в Алмати на спеціальній прес-конференції.“Кроме того, я готовий проводити роботу по відновленню активів банку, підвищенню його авторитету в очах бізнес-співтовариства нашої країни”, – відзначив він.

За його словами, зараз робляться спроби схилити егок тому, аби він використовував факт кримінального переслідування в політичних цілях. “На інтернет-сайтах з’явилися матеріали, де мене намагаються протиставити керівництву країни, правоохоронній і судовій системам. Кримінальне переслідування відносно мене активно використовується в цілячи дискредитації влади”, що діє, – сказав бізнесмен. Він додав, що у ряді публікацій його ім’я частенько ставлять в один ряд з іменами Рахата Алієва і Мухтара Аблязова. “Я твердо заявляю: нічого спільного з ними не мав і не маю”, – заявив М.Сейсембаєв.Он відзначив, що своє майбутнє, як бізнесмена і громадянина нерозривно пов’язує лише зі своєю країною і готовий надалі працювати на її благо. “Я зробив свій вибір, з’явившись перед органами слідства. Має намір зробити все від мене залежне для сприяння об’єктивному розслідуванню. Сподіваюся, що розслідування буде проведено об’єктивно і справедливо”, – сказав М.Сейсембаєв. Користуючись випадком, він призвав всіх, хто, намагаючись піти від відповідальності, ховається за кордоном, – повернутися на Батьківщину і сприяти слідству. Спроба уникнути відповідальності лише ускладнює їх положення, заявив відомий бізнесмен.

Нагадаємо, 28 жовтня минулого року Маргулану Сейсембаєву і ряду співробітників АТ “Альянс Банк” було пред’явлено звинувачення в розкраданні засобів цього банку.

–