Вчора XVII Мінський міжнародний кінофестиваль «Лiстапад» підвів свої підсумки. Стежити за нинішнім кіномарафоном дійсно було набагато цікаво, ніж в минулі роки. Виявилось, що горезвісна стриманість білоруської публіки має свою межу. Після показів деяких фестивальних фільмів творчі зустрічі з їх творцями перетворювалися на вельми люті дискусії, не стихаючі декілька днів, як це було, наприклад, в разі Сергія Лозніци, чия картина «Щастя моє» брала участь в основному конкурсі мінського кінофоруму. До речі, разом з іншими фестивальними фільмами робота Лозніци переконливо продемонструвала прагнення сучасного кінематографа освоювати модний жанр нон–фикшн, що набирає звороти в літературі і інших видах мистецтва.

Все, що має документальну основу або виглядає гранично натуралістичний, нині в особливій шані. Лозніца пише сценарій по газетній замітці, запрошуючи на ролі сільських мужиків реальних сільських мужиків. Болгарський режисер Камен Кальов знімає історію фактично про свого друга і пропонує зіграти головного героя цьому самому другу. Вагітну героїню у фільмі Франсуа Озона грає актриса, вагітна по-справжньому. У свою чергу, документальне кіно все частіше використовує прийоми ігрового, а режиссеры–документалисты успішно дебютують з художніми картинами, що підтверджують і програми нашого «Лiстапада».

Проте для публіки головним в кіно залишається видовище і захопливість сюжету. І те і інше є у фільмі «Братові» режисера з Венесуели Марселя Раськина, до речі, що отримав на останньому Московському кінофестивалі відразу дві головні винагороди — від жюрі і від глядачів. А тепер у «Брата» є ще і приз глядацьких симпатій мінського кінофоруму.

Приз Президента «За гуманізм і духовність в кіно» також відправиться до Венесуели — нестандартну історію Марселя Раськина про братьях–футболистах оцінили по гідності.

Гран-прі XVII Мінського міжнародного кінофестивалю «Лiстапад» професійне жюрі присудило картині Сергія Лозніци «Щастя моє». Спецприз жюрі отримав вже неодноразовий лауреат «Лiстапада» Актан Арим Кубат за картину «Свет–аке (Викрадач світла)». У 2001–м цей режисер з Киргизстана відвіз з Мінська приз «Лiстапада» «За кращу режисуру».

Приз імені народного артиста СРСР Віктора Турова за кращий фільм конкурсу молодого ігрового кіно дістався братам Вега з Перу, авторам картини «Жовтень».

Гран-прі конкурсу документального кіно вручили Вадиму Ендрейко, що представляв швейцарський кінематограф з картиною «Жінка з п’ятьма слонами». До речі, в Швейцарії його роботу недавно визнали фільмом року.

У конкурсі молодого неігрового кіно жюрі відзначило роботу естонського режисера Моніки Симентс «Чемпіон світу» і фільм китайського документаліста Лісинь Фаня «Останній поїзд додому».

Ставити фінальну крапку наш кінофорум не квапиться. Деякі з позаконкурсних фільмів «Лiстапада» можна поглянути в мінських кінотеатрах ще і в ці вихідні.

Автор публікації: Ірина ЗАВАДСЬКАЯ