shadow

Articles from January 2011

Прогноз ВЦИОМ: У 2011 році в Держдуму пройдут три партії з нинішніх чотири

Posted on: by:

Всеросійський центр вивчення громадської думки (ВЦИОМ) опублікував перші дані про те, які партії росіяни планують підтримати на виборах в Державну Думу в 2011 році.

За даними ВЦИОМ, електоральний рейтинг “Єдиної Росії” в перший тиждень листопада 2010 року збільшився: 52% опитаних повідомили, що проголосували б за цю партію, якби вибори відбулися в найближче воскресіння.

Рейтинг КПРФ вперше в поточному році вирвався з вузьких меж 7-8%, досягнувши відмітки 9%.

Що стосується рівня підтримки останніх партій, то вони залишилися відносно стабільними: ЛДПР – 5%, “Справедлива Росія” – 4%.

Більшість росіян переконана, що саме так проголосували б на виборах в Державну думу (68%). Упевнені в цьому, перш за все, прибічники “Єдиної Росії” (87%), КПРФ (82%) і ЛДПР (81%). 15% опитаних, у свою чергу, не упевнені в тому, що саме так би проголосували на майбутніх виборах. Головним чином, це прибічники непарламентських партій (33%).

В разі, якщо вибрана партія не братиме участь у виборах, росіяни або дезорієнтовані в своєму потенційному виборі (32% проти 43% в 2007 році), або взагалі відмовляються від участі в голосування (30% проти 21% відповідно). Прибічники “Єдиної Росії” найчастіше потенційно готові підтримати в цьому випадку “Справедливу Росію” (22%), а останні, у свою чергу – “Єдину Росію” (44%). Саме за цю партію потенційно можуть проголосувати і прибічники КПРФ і ЛДПР (по 22%), і непарламентських партій (36%).

При цьому 67% росіян в принципі не унеможливлюють підтримати на майбутніх виборах в Держдуму партію “Єдина Росія”. За “Справедливу Росію” можуть віддати свій голос 30% опитаних. В порівнянні з 2007 роком, виросла доля потенційних прибічників КПРФ (з 13 до 19%). Останні партії за два роки істотно не змінили свої рейтинги: ЛДПР – 13%, “Патріоти Росії” – 6%, “Яблуко” – 5%, “Права справа” – 4%.

Що стосується партій, за які росіяни ні за яких обставин не готові голосувати на майбутніх виборах, то тут антилідером є ЛДПР (40%). КПРФ, що займала це місце в 2007 році, фігурує в цьому списку істотно рідше (з 42 до 34%).

У трійку антилідерів також входить партія “Яблуко” (35%). Далі, з великим відривом, слідують “Патріоти Росії” (14% проти 19% два роки тому), “Права Справа” (14%), “Справедлива Росія” (11% проти 16% відповідно). Замикає антирейтинг “Єдина Росія” (10%).

По прогнозах 82% росіян, “Єдина Росія” пройдет на виборах в Держдуму. В порівнянні з 2007 роком, зросла упевненість наших співгромадян в потенціалі КПРФ (з 40 до 48%), ЛДПР (з 37 до 42%), а ось відносно “Справедливої Росії” – навпроти, знизилася (з 35 до 31%). У найменшій мірі наші співгромадяни схильні вірити в потенціал партій “Яблуко” (5%), “Патріоти Росії” (4%), “Права справа” (3%).

По прогностичній методиці ВЦИОМ був розрахований прогноз явки на вибори в Держдуму. Cогласно розрахункам, явка на майбутні вибори складе 51,41%. Також був розрахований прогноз результатів голосування: “Єдина Росія” – 62,90% голосів, КПРФ – 11,90%, “Справедлива Росія” – 8,90%. Останні партії, за прогнозом ВЦИОМ, семипроцентний бар’єр не здолають.

Ініціативний всеросійський опит ВЦИОМ проведений 6-7 листопада 2010 року. Опитано 1600 чоловік в 138 населених пунктах в 46 областях, краях і республіках Росії. Статистична погрішність не перевищує 3,4%.

Ядерний експрес

Posted on: by:

Про ядерну енергетику

«Зелені» активісти Німеччини пережили свою зоряну годину Вся Європа спостерігала за тим, як вони приковували себе до рейок, владнували загороди на дорозі дотримання поїзда з атомними відходами і навіть робили підкопи під залізничне полотно. Здавалося, ще небагато — і пустять склад під укіс, влаштують ядерний могильник завчасно.

Втім, страхи виявилися марними. Поїзд благополучно прибув в пункт призначення — товарну станцію в місті Данненберг у федеральній землі Нижня Саксонія. Він доставив 11 ємкостей, що містять близько 123 тонн відходів, які прошли процес переробки на підприємстві у французькому місті Аг. А потім колона тягачів з контейнерами Castor досягла сховища в Горлебене.

Як мовиться, дякую всім, всі вільно.

Та пробачать мою іронію учасники акцій протесту, я зовсім не ставлю під сумнів щирість їх намірів. Коли вони говорять, що сам поїзд «в два рази небезпечніше Чорнобиль», будь-яке серце мерзне.

Проте «рейкова війна» здається декілька що запізнилася після того, як нинішній федеральний уряд пустив під укіс зразково-показовий проект минулого «красно–зеленого» уряду — вихід з ядерної енергетики.

Нагадаю, що бундестаг вирішив продовжити терміни дії АЕС в Германії до 2035 року. Німецький парламент схвалив урядовий законопроект про продовження термінів дії 17 працюючих АЕС: побудованих до 1980 року — на 8 років, після 1980–го — на 14 років, тобто до 2035 року. За це рішення проголосували депутати ХДС/ХСС і СВДП, створюючі більшість в бундестагу.

До речі, по деяких вельми обережних оцінках, продовження хоч би на 10 років терміну роботи німецьких АЕС забезпечить енергетичним концернам додатковий прибуток у розмірі 50 мільярдів євро. Думаю, це не останній аргумент, що зіграв роль у вирішенні бундестагу. Лобіювання ділових інтересів в Германії, між іншим, справа сповна законна.

Мене цікавить інше: чому в рядах протестуючих ми не побачили Йошку Фішера? Цього непримиренного «зеленого» бунтаря, що теж колись приковував себе до рейок.

Я «погуглила», ніж сьогодні займається легендарний Йошка Фішер, колишній лідер Партії «зелених» і взнала: йому сьогодні не до боротьби з радіоактивними відходами з Франції. Цей колишній міністр закордонних справ Німеччини, пішовши у відставку, став працювати лобістом Nabucco, тобто відстоює не зелені технології, а самі як там не є сировинні. І зараз він завзято бореться з російським «Південним потоком», доводячи переваги свого газопроводу.

До речі, саме ставши членом «красно–зеленого» уряду ФРН під керівництвом Герхарда Шредера, Йошка Фішер пішов на компроміс. Замість повної відмови від ядерної енергетики тоді було прийнято рішення обмежити 30 роками термін служби німецьких АЕС.

Це важливий момент, уточнює «Німецька хвиля», який дозволяє сьогоднішньому консервативно–либеральному уряду Німеччини, не анулюючи принципового рішення про відмову від ядерної енергетики — украй непопулярною в Германії, проте не відключати до певного часу 17 атомних електростанцій, що ще діють у ФРН. Досить просто продовжити допустимий термін їх служби.

А ще це хороший приклад, що доводить, що «зелений» рух допоміг багатьом його учасникам збудувати успішну політичну кар’єру. Проте що стосується політичної програми відмови від ядерної енергетики, то тут недалеко до фіаско.

Як уїдливо відмітила газета «Російська Німеччина», «ще 25 років вітряки крутитимуться від атомних електростанцій».

У Германії намічається ренесанс ядерної енергетики, стверджує «Німецька хвиля». По всій Європі знову роблять ставку на ядерну енергетику. В світі найближчими роками може бути побудовані близько 100 нових АЕС, вже запрошені дозволи на 40. Навіть Швеція, яка 30 років тому була піонером відмови від мирного атома і прикладом для Німеччини, теж вирішила повернутися до ядерної енергетики. Вона переживає ренесанс і в Італії, Великобританії, Фінляндії, країнах Східної Європи.

Який проект — такий об’єкт

Posted on: by:

Як мінімум 9 мільйонів квадратних метрів житла повинні здати будівельники в 2011 році. Надбавка до планів цього року (7 мільйонів) — істотна. Але такий ривок сповна можливий. Основних умов, мабуть, два — збільшення об’ємів і зменшення термінів. Причому взаємозв’язок між ними пряма.

Звичайно, будувати швидше — це не означає, що заливати бетон і укладати цеглу або блоки потрібно одночасно і в дощ і в сніг. Технологія повинна дотримуватися. Але якщо прослідити всю дорогу народження будь-якого будинку, то виявиться, що часу лише на розробку і узгодження проектно–сметной документації вирушає не менше, а то і більше, ніж потім на само будівництво. «Підготовчий процес не лише довгий, але частенько ще і некерований, — розкриває проблему Сергій Молчан, голова комітету з архітектури і будівництва Міноблісполкома. — Ми зараз плануємо на два роки вперед. Складаються графіки не лише по введенню житла, але і по розробці проектно–сметной документації. Але якщо будинок в плані є, а кооператив ще не створений (що означає немає фінансування. — Прим. авт.), то почати підготовку документів ми не можемо. Виходить, завдання перед УКСом стоїть, а виконати її він не в змозі».

Та і не кожному ЖСЬК удається не загубитися в лабіринтах кабінетів і швидко зробити і погоджувати документи. А люди в нетерплячому чеканні початку будівництва починають бити в дзвони. Крім того, нерідкі випадки, коли будівельна організація вже на об’єкті, а проекту немає. Так і стоять без роботи. Інші ж підрядчики чекати не будуть. «Договори ми укладаємо лише на тій умові, що замовник в п’ятиденний термін надасть всю документацію з експертизою, — констатує В’ячеслав Туров, головний інженер — перший заступник генерального директора ВАТ «МАПІД». — Але на практиці і того простіше — до нас йдуть вже з готовим проектом». Будівельників зрозуміти можна. На кого потім списати трудочасы простою?

Наболіла проблема буде вирішена. Тепер УКСи як генеральні замовники зможуть брати пільговий кредит в Беларусбанке саме на розробку проектно–сметной документації. Навіть якщо ще не сформований ЖСЬК. Таку норму містить підписаний днями Указ Президента № 568. Засоби надаватимуться на строк до 1,5 року під гарантії місцевих виконкомів. Відсотки рекомендовані такі — ставка рефінансування плюс 3 відсотки маржа банку. На сьогодні це 13,5 відсотка річних. Але що важливе — віддавати кредити организации–заказчики будуть зовсім по інших ставках. Таким же, як при пільгових кредитах для громадян на будівництво житла. У крупних містах з населенням понад 50.000 чоловік — 5 відсотків. У містах, де проживають менше 50 тисяч   (а також Кобріне, Слуцке, Речице, Светлогорське), — 1 відсоток. Різницю гасить республіканський бюджет.

«Тепер ми зможемо, складаючи графік зведення будинків, відразу закладати в план кредитні ресурси для розробки проектно–сметной документації, — уточнює плюси Сергій Молчан. — Це один з найважливіших інструментів скорочення терміну будівництва. Коли в УКСа з’являться засоби, він зможе сам оперативно і професійно вирішувати проблему підготовки документів».

Вірменія сповна може викупити грузинський відрізок газопроводу Росія-Вірменія: экс-премьер

Posted on: by:

Власті Вірменії сповна в змозі викупити грузинську ділянку газопроводу Росія-Вірменія. Про це в бесіді з кореспондентом  Новини заявив 13 листопада колишній прем’єр-міністр Вірменії Грант Багратян, коментуючи заяву президента ГНКАР (SOCAR) Ровнага Абдуллаєва про намір узяти під контроль головну газову артерію Вірменії, по якій до країни надходить російський газ.

“Вірменія сповна може собі дозволити таку покупку. За 11 місяців з країни був виведений півмільярда доларів, половини цих засобів вистачило б на придбання об’єкту, що представляє стратегічну важливість для країни”, – заявив Багратян.

Экс-премьер також вказав на те, що уряд щороку бере колосальні кредити з-за кордону, використовуючи ці засоби, наприклад, “на розвиток мідно-молібденового комбінату, належного Кочаряну” (экс-президент Вірменії Роберт Кочарян). При цьому Багратян відмітив, що пропоновані азербайджанською стороною засобу не складають і річній прибутковій частині компанії “АрмРосгазпром“, яка по суті є монополістом у сфері постачання і розподілу на внутрішньому ринку Вірменії російського природного газу.

На думку економіста, экс-мэра Єревану Ваагна Хачатряна, з економічної точки зору придбання азербайджанською стороною грузинського відрізання газопроводу не представляє небезпеки для Вірменії, оскільки газопроводом в цілому управляє російська компанія “Газпром“. Враховуючи ж політичний контекст і напруженість в стосунках Вірменія-Азербайджан, як він відзначив, можна вже зараз передбачити, яким чином скористається Баку отриманим шансом в разі відновлення війни в Карабаху. “У таких умовах, щоденні вибухи на газопроводі Вірменії гарантовані”, – вважає економіст.

На відміну від свого колеги, Хачатрях вважає, що в уряду Вірменії немає таких крупних засобів для придбання об’єкту, проте вірменська сторона могла б спробувати домовитися з грузинськими колегами з тим, аби газопровід не був переданий в управління саме ГНКАР. У відповідь, природно, Єреван повинен буде зробити певні кроки в стосунках з Тбілісі, який сьогодні переживає не кращі часи в плані економічного розвитку. Що був заходів Єревану підкреслив, що відсутність альтернативного джерела блакитного палива представляє крайню небезпеку для державної безпеки Вірменії. “Такою альтернативою міг би стати газопровід Іран-Вірменія, проект будівництва якого, проте, керівництво країни не порахувало потрібним реалізувати повністю”, – відзначив Хачатрян.

Як раніше повідомляло  Новини, президент ГНКАР(SOCAR) Ровнаг Абдуллаєв заявив 13 листопада про намір узяти під контроль газопровід Росія-Вірменія, проходящий по території Грузії і забезпечує Вірменію газом.

Він повідомив, що ГНКАР вже звернулася до власника трубопроводу – Державної газової компанії Грузії, і виразила свою зацікавленість в участі в процесі, в разі приватизації або передачі трубопроводу в управління.

Нагадаємо, що 6 липня поточного року парламент Грузії ухвалив законопроект, що виключає магістральний газопровід “Північ-південь”, по якому газ поступає з Росії до Вірменії, із списку стратегічних об’єктів і який може підлягати приватизації. Раніше Грузія дала згоду на заборону на продаж газопроводу строком на 5 років, і цей термін витікає в квітні 2011 року.

Плани Грузії продати частину газопроводу “Північ-південь” викликали занепокоєння у Вірменії у зв’язку з тим, що акції стратегічно важливого об’єкту можуть перейти під контроль Азербайджану.

Чингиз Велієв: Які питання не зачіпатимуть нові обранці азербайджанського народу

Posted on: by:

Чнгиз Велієв: Хай депутати славлять Вітчизну, “яка є, і тричі, яке буде”! “Результати прошедших 7 листопада виборів в Міллі меджліс Азербайджану не сталі несподіванкою навіть для такої аполітичної людини як я”, – заявив кореспондентові  Новини незалежний азербайджанський експерт по паливно-енергетичному комплексу, кандидат технічних наук Чингиз Велієв. По словах Велієва, “вони зайвий раз підтверджують відомий постулат класиків марксизму-ленінізму: політика є концентроване вираження економіки”.

Він упевнений, що у випадку з Азербайджаном дана концентрація досягла тієї самої високої міри, яка декларувалася в СРСР: “Народ, звичайно, інший, ідеологія – тим більше, але в наявності все той же непохитний блок однопартійців і безпартійних. Згуртованість і правильне розуміння парламентарями “політики партії і уряду” дозволять зберегти генеральний курс влади на нафтову стратегію”.

На думку експерта, “намертво забетонована стабільність в Азербайджані в справі забезпечення морозостійкості Європи за своєю значимістю набагато перевищує всі зусилля Єврокомісії по енергетиці і результати всіх самітів акціонерів проекту NABUCCO”.

Велієв продовжив: “Новий Міллі меджліс і не подумає заважати BP продовжити ставити в закритому Каспійському водоймищі наукові експерименти по морському нафтовидобуванню, що зазнали фіаско в Мексиканській затоці. Залишається сподіватися на професіоналізм глави азербайджанської Держнафтокомпанії (SOCAR) Ровнага Абдуллаєва, придбаний за роки роботи в нафтовій галузі, правда, будівельника за освітою”.

Ніхто, на думку Велієва, в новому парламенті не поцікавиться, наскільки ефективно SOCAR витрачає нафтодолари, що буквально повалилися на його голову. “Всі розуміючі слуги народу віддадуть належне керівництву держнафтокомпанії, хай і насилу добувною 7,5 млн тонн нафти в рік, але не дивлячись на це з честю що несе тяжкий тягар соціального захисту без малого 40 тисяч своїх співробітників. Як не пригадати, що містити в цій країні такий штат співробітників не може собі дозволити навіть могутній консорціум, що складається з провідних світових компаній на чолі з BP і добувний близько 35 млн тонн нафти”, додав він.

Експерт сказав також, що при всьому позитивному настрої, у нього викликає побоювання те, що цей склад парламенту остаточно поховає в Азербайджані такі економічні поняття як “рентабельність виробництва”, “окупність проекту”, “продуктивність праці”, підмінивши їх словом “доцільністю”. Наприклад, ніхто не поставить питання, чому узяті підприємствами кредити під гарантії держави, повертаються не ними ж, а з держбюджету. Або чому в республіці при кожній вибірковій кампанії обговорюється механізм повернення вкладів населення, зроблених до 1 січня 1992 року, але майже за 19 років не ухвалений навіть закон, що визнає цей борг за державою.

Велієв продовжив: “У цьому парламенті ніхто не запитає, яка віддача азербайджанських інвестицій в економіку Грузії, яка дисципліна оплати спожитих нафтопродуктів і газу цією стратегічно братською країною. Я не знаю, чи здолає новий корпус депутатів природжену інтелігентність і чи поставить не зовсім зручне питання своєму колезі, главі SOCAR: коли ще більш братська, ніж Грузія, Туреччина, нарешті, виплатить різницю в ціні за безперебійний вжиток нею азербайджанського газу, що утворилася з квітня 2008 року. І зовсім непристойно буде, якщо хтось заразом пригадає, що в останніх 2 роки долар знецінився в два рази”.

Експерт упевнений, що енергія значної частини депутатів зосередиться на реалізації своїх (і найближчих родичів) бізнес-здібностей в ненафтовому секторі економіки. На закінчення Велієв сказав: “Напевно, хватит. Навіщо продовжувати список питань, які даремно напружуватимуть народних обранців і заважатимуть їм позитивно мислити, замість законного і, звичайно, презаслуженного насолоди від свого перебування в найвищому законодавчому органі Азербайджану? Краще жодним чином не перешкоджати їм славити на кожному пленарному засіданні Вітчизну, “яка є, і яка тричі буде”.

Вчися гальмувати

Posted on: by:

У Пекіні 4,5 млн. автомобілів, і один з них — наш з мужом. Листи Інесси ПЛЕСЬКАЧЕВСЬКОЙ

У Пекіні 4,5 млн. автомобілів, і один з них — наш з мужом. З тієї миті, як я отримала водійське посвідчення, прошло 11 років, але фактичний досвід водіння у мене, звичайно, менше: рік в Лондоні і чотири в Пекіні. До речі, коли я починала освоювати місцеві дороги, машин було в два рази менше, швидкість їх збільшення — безперечна ознака підвищення рівня життя. Але неухильне підвищення рівня життя пекінського населення ніяк не позначається на його водійській майстерності. Щодня в поліції реєструється майже дві тисячі нових машин. Я читаю цю новину так: щодня на дорогу виїжджають дві тисячі автоновачків, і це не радує.

Так, я знаю, як чоловіки відносяться до жінок за кермом. І — так, звичайно, я нас захищатиму: ми не так погані, як багатьом чоловікам хотілося б думати. Ми (за рідким виключенням) водимо акуратніше. Хоча часто це від усвідомлення власних недоліків. Я, наприклад, погано відчуваю габарити (у мене взагалі поганий з просторовою уявою). Але на дорозі це майже гідність: я ніколи не грішу тим страшним міліметражем, яким захоплюється мій чоловік. Коли він проходит буквально в міліметрах від тієї, що йде тим же курсом машини, я закриваю очі. Але у нас чітка домовленість: коли ми їздимо разом, я за кермо ніколи не сідаю — навіщо його засмучувати? Адже чоловіки такі чутливі в областях, які вважають «своїми».

По-справжньому їздити мене навчив не інструктор в школі, а водій нашого посольства в Лондоні, де я працювала, — Володя Дрозд, парубок з міцними нервами і відмінними водійськими навиками. На темних лондонських вулицях він дав мені декілька незабутніх уроків типа: «Не вертите задом: стали в ряд, і їдьте в нім». Цьому правилу я слідую не завжди, але іншому — починати гальмування в мить, коли це почала робити попереду машина, що йде, — слідую чітко. Тому коли неділю тому на швидкісній аэропортовской трасі мені довелося екстрено гальмувати (з 90 км/ч, максимальна дозволена швидкість в цій смузі 120), я встигла. Але в той самий момент, коли видихала з полегшенням, відчула удар: водія, що їхав ззаду, учив явно не Дрізд. Та машина мене посунула — я ударила таксі, що зупинилося попереду. Виходжу з машини — а нас шестеро! Я — друга і не найсильнішим чином що постраждала. Більш всього дісталося номерам чотири і п’ять, ну і переду шостого.

Жодної паніки, розбирань і сварок. Всі виходять, оглядають свої пошкодження з тугою, номер три цікавиться (на пристойному, між іншим, англійському), чи все зі мною в порядку. Я майже в нормі — гірше припало мужові, коли він почув: «Я попала в ДТП, — і тільки потім: — Зі мною все гаразд».

Поліція примчалася через 15 хвилин — на той час на трасі утворилася величезна пробка. Потрібно віддати належне водіям (ДТП в Китаї трапляються дуже часто, але тут шість машин відразу і іноземка — цікаво ж!), що цікавляться, вони в пориві солідарності розібрали пасажирів, яких наші неудачливі авто везли в аеропорт (це ж я додому, а інші у справах).

Розгляд був швидким і справедливим. Поліцейський збудував нас в послідовності, в якій стояли один за одним машини, і оголосив: «У ДТП винен водій шостої машини, він оплачуватиме ремонт всіх автомобілів. Заперечення є?» Навіть в шостого номера їх не було. З моменту зіткнення до моменту здобуття протоколів про ДТП всіма учасниками прошел година — я засікала. Приголомшлива, на мій погляд, оперативність — особливо з врахуванням чотирьох з половиною мільйонів авто.

Потім номер шість повіз нас, я думала, в свою страхову компанію, а виявилося — в «свою» автомайстерню. Там він заявив, що сплатить ремонт лише в цій конкретній майстерні і ні в якій інший. Інші пострадавшие стали обурюватися і лаятися, а я сіла і виїхала додому. Тому що не люблю, коли «розводять». Адже зрозуміло, що це страховий випадок, і розбиратися будуть страхові компанії, а ремонтувати свою машину ми будемо у фірмовій майстерні, де і деталі — з правильного заводу, і колір потрібний підберуть.

У Китаї система страхових виплат в моєму випадку така: постраждала машина задається в ремонт, страховий агент фіксує пошкодження, ремонт оплачує винуватець ДТП. Після оплати йому видається довідка — і лише за наявності такої довідки (у нашому випадку шести) він йде в свою страхову компанію і вона відшкодовує витрачені засоби. Якщо хоч би однієї довідки не буде, він не отримає ні юаня. Трохи складно — але лише для винуватця. Не хочеш платити — вчися гальмувати.

.А коли увечері ми зібралися з друзями (традиція у нас така щоп’ятниці), то вони в один голос сказали: «Ну, є про що написати!» І чомусь привітали з «відкриттям рахунки».

Емоції через край

Posted on: by:

БАТЕ став «семикратним» навіть якось буденно, із заздалегідь приготованим шампанськем і чемпіонськими майками, але і в цій явній заорганізованості можна знайти причини для душевної радості.

Говорять, ніби в суботу в Бобруйську мав місце невимовний випадок. БАТЕ і «Белшина» ще боролися на полі, і хоча рахунок вже був 1:3, але до кінця матчу ще залишалося з десяток хвилин, коли судья–информатор почав видавати спічі про швидке нагородження. Звичайно, він квапив події. Звичайно, зневажав логіку, не вірячи в те, що господарі здатні забити борисовчанам три швидкі голи, проте виставлений на загальний огляд чемпіонський кубок муляв очі та і взагалі мало кому хотілося відступати від заздалегідь написаних сценаріїв. БАТЕ став «семикратним» навіть якось буденно, із заздалегідь приготованим шампанськем і чемпіонськими майками, але і в цій явній заорганізованості можна знайти причини для душевної радості.

Телевізійні картинки недільного вечора не дають засумніватися, що вже краще перемогти так, чим як в Пітере. Що втратив останню мотивацію «Ростов» приїхав в гості до «Зеніту», що рвався в чемпіони. Але почалася гра, а пітерський клуб все ніяк не міг розкупорити рахунок на табло. Допоміг суддя, що призначив спірний пенальті (до речі, в Бобруйську теж залишилися питання по 11–метровому у ворота «Белшини»), а далі вже телевізійники повели окремий репортаж з vip–ложи пітерського стадіону, смакуючи екстаз глави «Газпрому» Олексія Міллера. При такому звороті справ півзахисник «Ростова» і нашої збірної Тимофій Калачев вважав за краще за благо нарватися на другу жовту картку і віддалитися з поля подобру-поздорову. І справді, очі б його не бачили цих 5:0, а особливо того, що сталося після.

У переможній купі мале головному тренерові «Зеніту» Лучано Спаллетті в кров розбили лоб. Гравці ще давали інтерв’ю, а уболівальники вже змели міліцейські кордони, немов бики з Памплони, стали рвати на сувеніри газон, потім зламали ворота і порвали сітку. Нестримна веселість виплеснулася на вулиці міста, де фанатеющие по бійках кілька разів розганяли по підворіттях професіоналів з ОМОНа. Вибачте на слові, свято завершилося на Палацовій площі виспівуванням і розпиванням.

Що із цього приводу можна сказати? 174 роки тому приїхав до Санкт-Петербурга з Малоросії Микола Васильович Гоголь опублікував пророчі слова Городничого. Герою комедії «Ревізор» говорив про вчителя, але нібито про все довкола: «Він вчена голова — це видно, і відомостей нахапав пітьму, але лише пояснює з таким жаром, що не пам’ятає себе. Я раз слухаю його: ну, поки говорив про ассірійців і вавілонян, — ще нічого, а як дістався до Олександра Македонського, то я не можу вам сказати, що з ним зробилося. Я думав, що пожежа, їй-у! Втік з кафедри і, що сили є, хвать стільцем об підлогу. Воно, звичайно, Олександр Македонський герой, але навіщо ж стільці ламати?»

Верхи на бику

Posted on: by:

Важко сказати, яку мету переслідували ініціатори змін регламенту «Формули–1», проте після закінчення останньої гонки сезону–2010 серед залицяльників королеви автоспорту чи навряд залишилися ті, хто піддав би ці нововведення скепсису.

Успіх Феттеля

На місці Берні Екклстоуна разом з чемпіонським призом я вручив би Себу Феттелю і какой–нибудь спеціальний коштовний дарунок. Причому навіть в тому випадку, якщо б у результаті німець і не став переможцем. Без нього сезон–2010 був би на порядок нудніше. Подумати лише: всього декілька Гран-прі назад, після того, як в Бельгії Феттель протаранив тепер уже колишнього чемпіона Дженсона Баттона, навіть залицяльники «Червоних биків» викреслили Себастьяна із списку претендентів на загальну перемогу. Дитячі помилки, необов’язкові колізії, проколи і вильоти. Такої боротьби «Формула–1» не бачила вже давно. Адже і Себастьян, що виявився наймолодшим чемпіоном світу в історії головної автогоночної серії (йому 23) і що достроково подарував своїй команді «Ред Булл» Кубок конструкторів, по власному визнанню, лише увійшов до смаку.

Тактика Алонсо

«Використовуй кращі сторони свого таланту, ми знаємо, наскільки він великий, використовуй його». Це Андреа Стела. На жаль, ні напучення гоночного інженера, ні бажання самого Фернандо Алонсо не допомогли іспанцеві виправити роковую помилку його команди в останній гонці сезону. У Емірати Алонсо приїхав лідером і найбільш вірогідним претендентом на перемогу в чемпіонаті. Від Себастьяна Феттеля іспанця відділяло 15 очок, і аби розгубити їх, повинно було статися что–то неймовірне. І це сталося. Алонсо вичавив з себе і свого боліда все, що міг. Титул в руки Феттелю віддали на п’ятнадцятому крузі інженери з капітанового містка «Феррарі», що передчасно зазвали свого лідера на «переобувку» і тим самим відправили його до глибини пелетона, спливти з якої Фернандо так і не удалося. Алонсо в Шоке, Італія вимагає сатисфакції і якщо не прилюдної прочуханки, то хоч би звільнення президента «Феррарі» Луко ди Монтеземоло, але ні сльозами, ні кулаками итальянско–испанскому горю вже не допоможеш.

Мрії росіян

Себастьян Феттель повинен Віталієві Петрову. І якщо німець не поставить російському дебютантові «Формули–1» хоч би пляшку призового шампанська, на просторах однієї шостої частини суші його просто не зрозуміють. Втім, що німцеві добре. Та і сам Петров, думається, не ради бонусных бульбашок впродовж більшої частини гонки стримував того, що метав громи і блискавки в дзеркалах заднього вигляду і закликав в помічники талант, ів і навіть узбіччя траси Фернандо Алонсо. Свій перший сезон перший росіянин в «Формулі–1» провів хай не на «відмінно», але на тверду «четвірку» — точно, порадувавши своїх залицяльників і відчайдушними проривами крізь буд суперників, і окулярами, і характером. А вже наступної весни. Втім, вгадати, що буде навесні, сьогодні, напевно, не візьметься ніхто. Починаючи з наступного сезону російська експансія вийде на новий рівень. Командний. «Маруся Вірджн Рейсинг» — так називатиметься нова російська «стайня», про створення якої на базі нинішньої команди «Вірджн» було оголошено напередодні останнього етапу. У наступний сезон «Маруся» в’їде доки без амбітних планів, якими її керівник Микола Фоменко віддав перевагу над поступальному розвитку. Але ж і Віталій Петров рік тому, міркуючи про власні формулических перспективи, не думав, що стане одним з найяскравіших відкриттів автоспортивного року. Та і Феттель не відразу газ в підлогу вичавив. Отже може бути через пару років? Російський гонщик, за кермом російської машини, на Гран-прі Росії.

Хвиля грабежів

Posted on: by:

За перших 10 днів листопада в Ухте здійснено вже 12 нападів на дівчат.

Грабіжники викрадали гроші, прикраси і стільникові телефони. Один такий випадок зафіксувала камера зовнішнього відеоспостереження магазина. Тим часом місцева варта порядку не квапиться скористатися цим відеозаписом.

Одна з пострадавших кілька днів тому йшла додому по вулиці Леніна близько 00.30. Ззаду на неї напав парубок, затаскав в під’їзд, став душити. Потім, забравши гроші, золоті прикраси і телефон, зловмисник сховався, пише «

У правоохоронні органи звернулися ще декілька дівчат, пограбованих на вулицях Ухти. У місті швидко поширилися чутки про чергового маніяка.

Як повідомили в УВС Ухти, за першу декаду листопада сталося 12 схожих випадків. Одного підозрюваного затримали 6 листопада, його пізнали пострадавшие. Другий був спійманий вчора за гарячими слідами після чергового нападу.

«На дівчат нападала не одна людина. Грабежи навіть за способом здійснення відрізняються, – відзначив начальник кримінального розшуку УВС Ухти Олексій Галімьянов. – Збуджено 12 кримінальних справ по частинах 1,2 статей 161 УК РФ (грабіж). Чотири випадки вже розкрито».

Олексій Галімьянов відзначив, що в жовтні-листопаді, коли на вулицях міста рано темніє, спостерігається сезонний сплеск грабежів. Частенько на такий «легкий» злочин зазвичай йдуть раніше засуджені люди або студенти.

У пошуках втраченого

Posted on: by:

Сусідство країн і народів завжди скріплене загальними історичними зв’язками. Такі закони, які затверджуються століттями єдиного життєвого досвіду. Не знаю, чи часто думають про це «бизнес–туристы», які у вихідні дні квапляться з Бреста і Мінська на ринки сусідніх українських міст. Проте тим, хто шукатиме дешеві джинси і інші шмотки на центральному ринку в Луцьку, хочу нагадати, що зовсім поряд — легендарний замок Любарта.

Недавно в черговий раз перегортав давно прочитаний роман білоруського прозаїка Анатоля Бутевіча «Каральова не здраджвала каралю». Це розповідь про долю Ягайло і його юної дружини королеви Софьі. Хитросплетіння політики польського короля, що володів землями сьогоднішніх Польщі, Литви, Білорусі, України, інтриги Ягайло, що прагнув утримати владу в умовах непростої внутрішньої політики, під тиском ворогів Мови Посполитої і Великого князівства Литовського ззовні, так або інакше поширюються і на землі Волині, на долю Луцька. У 1429 році в Луцьку прошел з’їзд монархів. «Міркуваннями про заходи проти загального ворога, турок» займалися німецький імператор Сигизмунд, великий князь московський Василь II, сам Ягайло та ще король данський. Імператор Сигизмунд, розуміючи, що поодинці протистояти яничарам неможливо, вніс серйозні пропозиції: призвав до взаємного примирення і єднання східної і західної церков, до боротьби з турками, просив об’єднатися для надання допомозі Візантії. Але союз, який, можливо, істотно вплинув би на хід майбутньої історії, не відбувся.

Поки ви розглядаєте замок Любарта, гуляєте в його вражаючих стенів, я хотів би нагадати ще про одну долю, що зв’язує білоруську і українську історію і в черговий раз підтверджуючою, що у східних слов’ян багато загального. У 40–х роках XVI століття народився єпископ Луцький і Острожський Кирило Терлецкий. За деякими джерелами — народився в Пінське. До речі, у свій час і служив протопопом там. Після смерті дружини прийняв чернецтво і був зведений в сан єпископа Пінського і Туровського. З 1585–го — єпископ Луцький і Острожський. Кирило Терлецкий був серед ініціаторів відомої Берестейськой церковної унії 1596 років. Правда, на соборі в Бресті частина православних єпископів позбавила влади Кирила. Але він отримав від короля вірчу грамоту і в довічне управління кобринский Спаський монастир.

У Луцькому замку ви можете побувати в картинній галері. А ще — в музеї древньої книги. Там екскурсовод обов’язково пригадає Алоїзія Фелінського — письменника, що народився в Луцьку в грудні 1771 року. Середньовічний літератор — автор поетичної трагедії «Барбара Радзівілловна». З Волинщиной, околицями Луцька в Радзівіллов зв’язок не випадковий. Неподалеку, в містечку Олика (зараз — Киверцовський район), народився Альбрехт Радзівілл. До речі, в одному з мінських видавництв готується до виходу в світ збірка художніх творів, присвячених Барбарі Радзівілл.

Луцьк коштує на роздоріжжі багатьох доріг. І мені тут довелося бувати не одного разу, коли в першій половині 1980–х вчився у Львові. Жалію, що не знав тоді про зв’язки з цим краєм письменника Юзефа Ігнация Крашевського, білоруського, польського, литовського і українського Дюма в одній особі. Серед сотень творів Крашевського знайдеться немало сторінок, присвячених белорусско–украинскому порубежью. Ці місця в 1816 році об’їхав і інший персонаж білоруської історії — Юліан Немцевіч. Час кінця XVIII — початки XIX століття було зв’язано з багатьма історичними колотнечами. Зброєю не лише брязкали і гриміли, але з нього ще і стріляли. І сам Немцевіч виявився в епіцентрі протистояння армій і класів, брав участь в розробці Конституції 3 травня 1791 року. Під час повстання 1794 роки обіймав посаду ад’ютанта і секретаря Тадеуша Костюшко. Був поранений і полонений російськими військами, як в’язень містився у фортеці Петропавловськой.

Луцьк, Волинський край — близьке сусідство і для наших сучасників, письменників Брестської області. У них з волынцами хороші дружні зв’язки. Часто зустрічаються на літературних святах, перекладають твори колег з українського на білоруський. Багато сил в ці літературні зв’язки вклала Ніна Матяш. А за книгу «В прыгаршчах вітру», де є її переклади української поезії, поетеса відмічена (до величезної скорботи, вже після смерті) літературною премією імені Володимира Колесника Брестського облвиконкому. Значить, в сивій пам’яті стенів замку Любарта, пам’яті інших архітектурних пам’ятників Луцька збережена і частка білоруської душі.