Генералісимус Діана

Posted on: 11 January 2011 by: dimak

Лідер групи «Нічні снайпери» Діана Арбеніна не вірить в магію цифр, а тому спокійно відноситься до того, що виступ її команди пройдет в столичному концертному залі «Мінськ» 13 листопада. Та і не на п’ятницю випадає цей день. Колектив нашої землячки відкатує по всьому колишньому Союзу останні тижні туру «Армія–2010», названого так само, як і однойменний альбом. Мабуть, лише Арбеніна сьогодні складає «конкуренцію» «рок–музыке з жіночим вокалом» в особі Земфіри, незмінно збираючи аншлаги і користуючись пильною увагою засобів масовій інформації. Вже скільки років прошло з тих пір, як напарник Діани по створенню тоді ще акустичного дуету «Нічні снайпери» Світлана Сурганова пішла своєю музичною дорогою, втім, стилістично дуже близьким арбенинскому, а журналісти все ще з придихом порівнюють творчі вишукування одній і іншій, смакують вигадані подробиці пам’ятного «розлучення» «снайперш». Колишні подруги вже давно з’ясували все між собою — хто прав був і хто не прав, і в чому саме, — і стосунки їх тепер знову вирулили на товариську злітну смугу. Музика і поезія обоє цих обдарованих виконавців мені завжди подобалися — ось тільки пісні Сурганової здаються м’якшими і теплішими, Арбеніна ж, на мій погляд, любить злегка нахрапом штурмувати відчуття слухача, проте і ліричних композицій в її багажі вистачає. А як текстовика я завжди цінував і ціную Діану хай на півметра, але вище, ніж пані Рамазанову, яка частенько ставала заручницею власних ефектних рим і метафор. Можливо, Арбеніна простіше, менш образно яскрава, але глибина її віршованих переживань здається мені грунтовніше. Щиріше і природніше.

— Діана, кожен масштабний тур артиста, як мені представляється, — це деякий звіт перед слухачами, підведення підсумків за какой–то проміжок часу. Якщо згадувати про безумовних «снайперських», в яблучко, пострілах вашої групи, то які з них вам приходять в голову?

— Для нас тур — це не більше ніж можливість грати нові пісні. І в кожному концерті пісні міняють свій настрій. Це мені подобається більш всього — їх абсолютно непідвладний нам характер. З наших успіхів відзначу альбом «Цунамі». Він для мене найактуальніший зі всіх, записаних нами.

— Число 17 для мене в першу чергу пов’язано з ім’ям прекрасного радянського хокеїста Валерія Харламова — під цим номером він грав. А у вашому житті є місце цій цифрі, крім того, що стільки років виповнилося вашій групі? І чи є інші цифри, які є знаковими для вас?

— Немає. У знаковость цифр я не вірю. Вони цілком залежать від наповнення подіями і людьми, з ними зв’язаними. Ось мені, наприклад, не подобалася цифра 6. З школи пішло — там «шестірками» обзивали слабаків і вчительських підспівувачів. Через 15 років я закохалася в людину, яка народилася в шостий день одного осіннього місяця, і з тих пір до цифри 6 я відношуся трепетно.

— Костянтин Кинчев, лідер групи «Аліса», говорить, що армія його фанатів змінилася лише у віковому сенсі — і людей, що думають над його піснями, і «відморозків» приблизно пропорційно, скільки було 20 років назад, стільки і залишилося. Можете поділитися спостереженнями за армією ваших залицяльників?

— Аудиторія неоднорідна дуже. Але люди, притому що різні, об’єднані какой–то внутрішньою інтелігентністю. Я люблю дивитися на них, роздивлятися їх осіб. Багато дорослих. Багато початкуючих жити. Це здорово.

— Можете назвати одну вашу пісню, яка дає найбільше уявлення про творчість групи «Нічні снайпери»?

— Не можу.

— Особисто для мене ваша поезія — здебільше жорстка або жестко–лиричная. Навіть пісенні сумніви, терзання — вони йдуть від людини із залізною волею. Так, він може здаватися ранимим, але все це другим рівнем. Хвилинною слабкістю. Могли б ви прозою сказати про ваші претензії нашому світу, до людей, до себе собою?

— Цікава думка. Я абсолютно інша. Що стосується прози — це моя незаспівана пісня. Поки немає сил. Малята підростуть — сподіваюся повернутися до вже написаному і продовжити.

— Могли б дати декілька порад тим, хто лише відкриває зараз для себе світ музики? Не дидактичних і повчальних, а размышленческих?

— Ні на кого не дорівнюйте.

— Можна вас попросити побурчати? «Ось у наш час були рок–музыканты, так це Рок–Музиканти. А нинішні.» Ну не повірю я, що вам все подобається в сучасній рок–музыке.

— А що може в ній подобатися? Чому радіти, коли метри жанру від нього публічно відмовляються? Чому радіти, включаючи радіо і чувши, що «московський біт», виявляється, теж доля? Чому, а точніше, кому радіти після смерті Цоя?

— Діана, у вас є своє відношення до того, що зараз відбувається в російській долі на медійному рівні (бо музичним цей рівень мова не обертається назвати)? Шнур топчеться по захисниках Химкинського ліси, серед яких є його колеги, у відповідь отримує матерню відповідь від Noize МС, Стас Барецкий, у свою чергу, в кліпі закопує в могилу рок–рэпера. Наша улюблена попса так не поводиться.

— Повірте мені, в попсі теж величезна кількість междусобойчиков. Лише вони не ліси ділять, а тупо міряються, хто через це крутіше.

— І на додаток до попереднього питання. Вадим Самойлов називає суспільну позицію Шевчука підлітковою і нонконформистской. Андрій Макаревіч відзивається про Михайла Борзикине як про маловідомого музиканта. У них у всіх «дах», чи що, поїхав?

— Мені за них соромно.

— Римський імператор Діоклетіан, коли його почали умовляти повернутися до влади, сказав, що, якби прохачі бачили капусту, яку він виростив, то не стали б до нього поводитися з такими безглуздими пропозиціями. У страшному сні передбачимо, що ви кинули рок-н-рол, який іншій сфері діяльності ви б себе присвятили?

— Поки він мене не кине, я співатиму. Все інше додається!

— Діана, дуже особисте питання. Якими словами ви пояснюєте людям, що не можете відповісти на їх відчуття до вас?

— Червонію. Я, як це ні парадоксально, не люблю слова.

— Відпустите собі декілька компліментів: Діана Сергіївна така лапочка, така пухнаста. Напишіть, будь ласка, багато-багато хороших слів про себе!

— Я навчилася терпіти.

— У нас збираються поставити рок–оперу «Ісус — суперстар» на білоруській мові. Якби вам запропонували, хотіли б в ній зіграти, і в якій ролі? І чи немає у вас схожих, близьких або далеких грандіозних планів — здійснити постановку ваших пісень в жанрі «рок–оперы», «рок–мюзикла»?

— Колосальна робота. Не думаю, що змогла б.

— «Не був у Воложіне? — суперечити не можеш мені! Не був в Борісове? — ну і котися тоді!» Ці два міста вам небайдужі, як мені думається: у першому ви народилися, в другому жили деякий час. Може, прямо зараз і тут експромтом присвятити їм декілька поетичних строчок?

— Всьому свій час.

Автор публікації: Олег КЛІМОВ

Гордий «неформат»Ваше ім’я

Важко клізмі піти іншим шляхом

Posted on: 11 January 2011 by: dimak

Не дивлячись на титанічні зусилля казахстанського головування в ОБСЄ, на планеті все ще залишаються окремі країни, на жаль, не готові доки сприйняти ідеї демократії.

Не дивлячись на титанічні зусилля казахстанського головування в ОБСЄ, на планеті все ще залишаються окремі країни, на жаль, не готові доки сприйняти ідеї демократії. Так, наприклад, президент гамбії Яйя ДЖАММЕ найближчим часом може бути коронований. До цього він був відомий не лише тим, що винайшов ефективні ліки від СНІДУ, що складаються з суміші трав і бананів, але ще і тим, що двічі ставав президентом в результаті чесних виборів. Проте соратники Яйя вирішили, що по сукупності заслуг перед народом пора вже оголосити його королем. “Це єдиний спосіб, яким громадяни можуть виразити вдячність лідерові нації, який так багато зробив для країни”, – заявив високопоставлений представник адміністрації президента гамбії.

Можливо, ці тривожні події в найменшій державі континентальної Африки і сталі головною причиною того, що підготовка до зустрічі лідерів країн – учасниць ОБСЄ проходит в режимі тотальної мобілізації всіх державних органів Казахстану, а заходи безпеки, що робляться, не мають аналогів в світовій практиці. Важливіше подів в країні немає.

За всю осінь прем’єр-міністр Карім МАСИМОВ жодного разу (!) не з’їздив в Сімей, аби проконтролювати сезонний ремонт однієї з тамошніх котельних. Перший віце-прем’єр Умірзак ШУКЄЄВ нібито зовсім охолонув до водогосподарських проблем півдня і геть забув про потреби що встає на ноги вітчизняного автопрома. Міністр фінансів Болат ЖАМІШЕВ захищає в парламенті бюджет з такою байдужістю, що життя після саміту здається вже і неймовірною. Міністр оборони Адільбек ДЖАКСИБЕКОВ боязко брязкає зброєю і не владнує шоу із звичайних учень. Корупціонерів, що навіть попалися, садять якось монотонно і буденно, немов справа поставлена на конвеєр. Загалом, абсолютно все і все підпорядковані ідеї грудневої зустрічі глав держав.

Жителів столиці зобов’язали працювати без вихідних дев’ять днів підряд, аби під час саміту вони сиділи удома і не висовувалися. Чесне слово, треба було всі колишніх целиноградцев завчасно розселити по інших містах і селах, аби вони не заважали нинішнім астанинцам просувати імідж країни на світовій арені. А доки власті просять городян “з розумінням віднестися до підвищених заходів безпеки”. Міністр внутрішніх справ Серік БАЙМАГАНБЕТОВ, стянув додаткові сили з інших регіонів, тримає столицю в облозі. Всі ринки в ці знаменні дні працювати не будуть. Головні вулиці для проїзду закриють. На в’їздах до столиці – постів дорожньої поліції. Всіх залітних іногородніх, які з кондачка раптом виявляться в епіцентрі столиці, тут же зловлять і безжалісно депортують назад в Казахстан.

А чому, можуть запитати деякі іноземні учасники, в якому-небудь Парижі, Брюсселі, Відні, Лондоні або навіть Нью-Йорку, де таких самітів по десятку в рік буває, нічого подібного ніколи не відбувається? Та тому, відповімо ми ним, що егоїстичним жителям цих західних столиць невідома казахська гостинність. А тамошні боязкі начальники так і не привчили своїх зухвалих громадян до того, що, коли по їх головній вулиці їде, допустимий, який-небудь наш міністр, всі вони повинні притиснути свої машини до узбіч, зупинитися і проводити шанобливими поглядами кортеж високого гостя. А ще краще – сидіти по будинках і не висовуватися.

Втім, це їх проблеми, а нам треба пам’ятати, що услід за самітом ОБСЄ нашу столицю чекає нова напасть – Усесвітній день оргазму, який наголошується в ніч на 22 грудня. Студенти Прінстонського університету, що придумали свято, що в США, стверджують: якщо мільярди людей в одну ніч одночасно випробують сексуальне блаженство, то це благотворно вплине на енергетичне поле Землі. Місцева сексопатологія Аліна УСЛАВСЬКАЯ, що стала ініціатором цієї акції в Астане, теж упевнена: “22 грудня аура планети повністю очиститься”. Що ж, ради такого святого справи треба постаратися!

Хочеться лише сподіватися, що процес здобуття оргазму в столиці вже не буде обставлений такими строгими заходами безпеки. Якщо, звичайно, комусь з високопоставлених чиновників вороги не підкладуть секс-бомбу.

З нового року всім казахстанським пішоходам, можливо, доведеться наклеювати або пришивати на верхній одяг светоотражающие смужки, аби в темний час доби їх могли бачити водії машин.

На думку голови Комітету дорожньої поліції Кайрата ТИНИБЕКОВА, робиться це “не ради того, аби ущемити права казахстанцев, а аби зберегти їх життя”. При цьому головний даішник послався на світовий досвід.

Ось що удалося з’ясувати. Такий цікавий досвід подекуди в світі дійсний є.

Скажімо, президент Білорусії Олександр ЛУКАШЕНКО повелів наклеювати светоотражающие стикеры на рукави п’яницям, коли їх випускають з витверезників, – аби з похмілля не догодили під колеса. У Латвії світловідбивачі у формі сердечок безкоштовно роздають повіям, які несуть свою нелегку трудову вахту на узбіччях доріг.

У країнах поцивілізовано відсвічуючі елементи використовують в основному для захисту рідкісних тварин. Наприклад, в Норвегії їх наклеюють на оленів, які весь час норовлять вискочити на проїжджу частину. У Індії ними забезпечують слонів, аби на них не напоровся в темноті який-небудь неуважний автоаматор.

За кого рідна дорожня поліція тримає наших пішоходів – п’яниць, повій або рідкісних тварин, – я не знаю. Але в тому, що на виготовленні і продажі цих світловідбивачів можна зовсім непогано запрацювати, навіть не сумніваюся. В тих, хто цю ідею рухає, готова вже і контора, яка хоч завтра поставить справа на потік.

На тижні міністр сільського господарства Акилбек КУРІШБАЄВ представляв в парламенті чергову програму розвитку агропромислового комплексу. Плани у нього скромні і реалістичні – захопити світові продовольчі ринки і зробити Казахстан головним експортером тваринницької продукції, залишивши позаду США, Канаду, Австралію, Аргентину та інші аграрний недорозвинені країни. У найближчі п’ять років поставляти на світові ринки 60 тисяч тонн м’яса, ще через п’ятирічку – удвічі більше.

У народних обранців, що слухали доповідь, від таких перспектив захоплювало дух, очі блищали, до горла підкочував кому гордості за Батьківщину. Першим прийшов в себе депутат мажилиса Володимир НЕХОРОШЕВ: “Ніжками Буша ми затоптали наше птахівництво. Про який експорт ми говоримо? Нам самим не вистачає!”.

Міністр Курішбаєв нехотя визнав, що доки ми забезпечуємо себе м’ясом лише наполовину, але з тим, що країна до цих пір залежить від ніжок Буша, не погодився. Мабуть, мав на увазі, що там тепер цим займається ОБАМА.

Не угамувавшись, Акилбек Кажігуловіч тут же змалював інше грандіозне завдання: вже на першому етапі програми завезти в країну як мінімум 70 тисяч голів племінної худоби. Із-за океану. Літаками.

А тим небагатьом депутатам, які так і не зрозуміли, навіщо все це потрібно, суть справи пояснив голова правління холдингу “КазАгро” Асилжан МАМИТБЕКОВ: “Якщо зараз місцеву корову покрити місцевим бичком, то, як мовиться, не в коня корм буде”.

Апофігей боротьби з корупцією, здається, настав.

“У свідомості громадян корупційні прояви повинні асоціюватися з етичною потворністю”, – заявив днями голова республіканського радого з боротьби з корупцією при НДП “Нур Отан” Оралбай АБДИКАРІМОВ.

“Особи, що здійснюють корупційні дії, повинні сприйматися як духовно обмежені суб’єкти суспільства”, – додав він же.

Скільки нещасних хабарників упекли за грати! Як клізма не може піти іншим шляхом, так і наші нещадні борці з корупцією не скрутять з вибраної дороги. Тому-то поважний аксакал антикорупційних битв Абдикарімов так образливо обзивається.

Р.S. У суботньому номері газети ми повідомляли, що Союз мусульман Казахстану запропонував міністрові освіти і науки Бакитжану ЖУМАГУЛОВУ 10 тисяч доларів в обмін на те, що той почне боротьбу з корупцією у вузах. Ми ще тоді висловлювали побоювання, що він може відмовитися від грошей, порахувавши, що з такою образливо нікчемною сумою гідно протистояти корупціонерам просто неможливо. Так і вийшло. Більш того, днями міністр прислав в редакцію лист, судячи по якому він підозрює, що наше видання “виступає посередником в передачі так званої винагороди, украй схожої на хабар”.

У зв’язку з цим закликаємо Союз мусульман і інших ревнителів чистоти вузівської освіти надалі зі всіма діловими пропозиціями звертатися до Бакитжану Турсиновічу безпосередньо. А то бачите, який він підозрілий!

Подальше поглиблення демократичних ринкових реформ і лібералізації економіки

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

Об’єктивний аналіз, логіка і послідовність наших перетворень, оцінка їх відповідності найсучаснішим ринковим нормам диктують наполегливу потребу подальшого поглиблення, вдосконалення і лібералізації системи управління економікою.

Про це сказав Президент Узбекистану Іслам Карімов, виступаючи на спільному засіданні Законодавчої палати і Сенату Олій Мажліса, яке відбулося 12 листопада в Ташкенті.

На думку глави нашої держави, в першу чергу нам необхідно укріпити права і захист приватної власності, створити систему надійних гарантій, в якій будь-який приватний власник має бути упевнений, що придбана або створена їм законною дорогою приватна власність недоторканна.

Кожен підприємець повинен знати, що він може без боязні інвестувати в свій бізнес, розширювати виробничу діяльність, збільшувати обсяги виробництва і отримувані доходи, володіти, використовувати, розпоряджатися своїм майном, маючи на увазі, що держава коштує на варті законних прав приватного власника.

У цих цілях необхідно розробити і ухвалити Закон “Про захист приватної власності і гарантії прав власників”, який би закріпив основні гарантії держави по відношенню до приватної власності, основою ринкової економіки, що є.

В цілях вдосконалення системи управління, усунення зайвих бюрократичних бар’єрів важливе значення матиме розробка і ухвалення Закону “Про дозвільні процедури у сфері підприємницької діяльності”.

Нам необхідно чітко визначити строго обмежений перелік і види дозвільних процедур, необхідних для ведення підприємницької діяльності, рішуче скоротивши зайві і встановивши законодавчу заборону на введення нового вигляду дозволів і дозвільних процедур, не передбачених законом.

Для розширення малого бізнесу і підприємництва настав час законодавчо визначити нову організаційно-правову форму бізнесу – родинний бізнес. Ця форма організації бізнесу в нашій країні повністю відповідає національним традиціям ведення бізнесу, що склалися, і об’єктивним реаліям господарської діяльності.

“Упевнений, що створення законодавчої бази його організації дозволить підвищити правові гарантії родинного бізнесу, створити умови для швидкого і широкого розвитку родинного бізнесу в різних сферах економіки і відкриття нових робочих місць”, – відзначив І.Карімов.

Наша фінансово-банківська система довела свою стійкість і надійність в період фінансово-економічної кризи. В той же час її подальше зміцнення зв’язане також і із залученням в банківсько-фінансову сферу приватного капіталу за допомогою формування законодавчих основ створення приватних банків і таких фінансових інститутів, як лізингові, страхові компанії, кредитні союзи, мікрофінансові організації, засновані на приватній власності.

Це сприятиме розширенню конкуренції і підвищенню якості обслуговування клієнтів на ринку банківських і інших фінансових послуг, створить умови для розвитку сучасної, ринкової інфраструктури, що відповідає найвищим міжнародним стандартам.

Віддаючи належне величезній роботі, зробленій в попередні роки по формуванню надійної законодавчої бази ринкових перетворень, ми повинні визнати, що багато існуючих законів з врахуванням практики їх вживання і нових реалій розвитку ринкових стосунків в країні потребують того, що серйозному передивляється.

Наприклад, у нас практично всі виробничі об’єкти створені за принципом акціонерних компаній, проте задамося питанням – якою мірою акціонерні компанії працюють відповідно до свого статусу і якою мірою вони користуються цими правами. Які механізми необхідно задіювати, аби акціонерні компанії працювали відповідно до свого ринкового статусу.

В зв’язку з цим необхідно критично переосмислити, розробити і прийняти нову редакцію Закону “О акціонерних суспільствах і захисті прав акціонерів”, чіткіше визначивши в нім повноваження, права і відповідальність органів корпоративного управління і контролю, аби підвищити роль і значення Наглядових порад, загальних зборів і ревізійних комісій акціонерних суспільств, забезпечити великі гарантії для міноритарних акціонерів, розширити доступ всіх акціонерів і потенційних інвесторів до інформації про діяльність акціонерних компаній.

Продовжує залишатися актуальним питання про ухвалення законів, які б забезпечили подальше розширення масштабів ролі і долі в економіці країни малого бізнесу і, в першу чергу, приватного підприємництва.

Не дивлячись на те, що доля малого бізнесу цього року перевищить 50% у ВВП, проте він не займає провідної ролі у сфері реальної економіки, в першу чергу – в промисловості.

Для того, щоб вирішити це завдання, необхідно підготувати нову редакцію Закону “Про гарантії свободи підприємницької діяльності”, в якій передбачити: спрощення схеми доступу для створення суб’єктів малого бізнесу і приватного підприємництва, надання більшої свободи для їх діяльності, стимулювання цього сектора за рахунок таких механізмів, як кредитування, доступ до ресурсів, здобуття державних замовлень, надання нових пільг для реалізації вироблюваної ними продукції, поетапного переходу відповідно до міжнародної практики на форму щорічного декларування доходів, подальшого спрощення системи фінансової і статистичної звітності, у тому числі представлення її в уповноважені державні органи в електронній формі.

У розвитку конкуренції, яка лежить в основі ринкових стосунків, велику роль грає антимонопольне законодавство. Закон, що проте діє у нас, “Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках” застарілий і не відповідає сучасним вимогам.

Нам необхідно розробити і ухвалити новий Закон “Про конкуренцію”, в якому ввести норми, регулюючі монополістичну діяльність не лише на товарних, але також і на фінансових ринках, ввести норми по антимонопольному регулюванню біржових торгів, спростити процедури контролю і регулювання операцій злиття, приєднання і покупки акцій.

Сьогодні більше 80% ВВП в країні забезпечує недержавний сектор. Треба визнати, що ухвалений ще в 1991 році Закон “Про роздержавлення і приватизацію” сьогодні вимагає того, що передивляється і прийняття в новій редакції, не дивлячись на те, що за минулий період забезпечена консолідація більше 80 підзаконних актів.

Необхідно і далі розширювати долю недержавного сектора і залучати приватних інвесторів у ведучі найважливіші галузі економіки, зберігши за державою контрольний пакет або “золоту” акцію в стратегічно важливих галузях і підприємствах країни.

При цьому треба передбачити відвертість і публічність приватизаційних операцій, розширення участі приватного сектора в процесах приватизації, забезпечення рівного доступу до приватизації для всіх категорій потенційних інвесторів.

У розвиток вказаних засадничих законів буде потрібно прийняття також і інших нових законів, сприяючих подальшому просуванню по дорозі до вільної ринкової економіки, як, наприклад, “Про діяльність кредитних бюро і обмін кредитною інформацією”, “Про заставний реєстр”, “Про риэлтерской діяльність”, “О інвестиційних і пайових фондах”, “О інноваціях і модернізації економіки” і інших законів, що зажадалися логікою і динамікою ринкових перетворень, здійснюваних в Узбекистані.

Визначаючи найважливіші перспективи і пріоритети економічного розвитку країни, нам необхідна особлива увага приділяти зростанню внутрішнього попиту. Реалізація такого курсу в Антикризовій програмі заходів по нейтралізації наслідків світової фінансово-економічної кризи за минулі роки повністю себе виправдала. Слід підкреслити, що саме такий позиції сьогодні дотримуються багато азіатських країн.

“Наша найважливіше завдання в найближчій перспективі – продовжити почате – звернути особливу увагу на подальше збільшення споживчого попиту населення, в першу чергу за рахунок розвитку соціальної сфери і сектора послуг, що випереджає реалізації проектів по введенню інфраструктурних, транспортних і комунікаційних об’єктів, поступального підвищення оплати праці”, – підкреслив Президент Узбекистану І.Карімов.

Брунька відліку

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

Порятунок однієї людини за рахунок донорського органу іншого благословив колись Папа Римський Іоан Павло II. Понтифік визнав: вчинок людини, що добровільно віддає після смерті «частину себе» для продовження життя ближнього, дорівнює подвигу Христа. «Таке донорство — .дело дійсного кохання», — прозвучало на весь світ 10 років тому.

У нас ера трансплантації почалася з пересадки бруньки, останньої надії хворого з діагнозом ниркова недостатність. Заходи екстреною. Радикальною. Всього в Білорусі проведено вже 1.100 таких втручань. Перше — 40 років тому, 11 вересня 1970 року. Тоді наукова група, до якої увійшли В’ячеслав Мохорт, Володимир Соклаков, Валерій Пілотовіч, Ізаокас Ськобеюс і Геннадій Козлов на чолі з міністром охорони здоров’я Миколою Савченко, зважилася на «операцію останньої надії». На жаль, підсумок її не був вдалим. Але що могли тоді лікарі, не маючи чіткого алгоритму виходу з вірогідних форс-мажорів?

«На одному крилі»

«Ідея «ремонту» тіла людини за допомогою пересадки органів розбурхувала уяву не лише писателей–фантастов. Медична наука теж шукала можливі дороги порятунку смертельно хворих людей. Будучи студентами, ми зацікавилися науковими експериментами по трансплантації, — розповів «СБ» Ізаокас Ськобеюс, лікар, що провів 400 операцій такого роду. — Але тоді було мінімум літератури, не вистачало елементарних медичних інструментів. Ми працювали буквально голіруч. Дефіцит шовних матеріалів, відсутність стандартних перфузійних розчинів, контейнерів для зберігання нирок. Що говорити, тоді багато що було «на чесному слові, на одному крилі». Починали дуже непросто. Досить сказати, що тоді хірурги займалися не лише пересадкою органів, але і їх забором. Тепер це роблять різні бригади лікарів, що, безумовно, виправдано».

Життя людей з «відключеним фільтром» — хворими нирками — можна продовжити лише за допомогою гемодіалізу. Але 40 років тому це був апарат без контролю за станом хворого. Тому часті ускладнення були неминучі. «Безумовно, коли б не інтерес тодішнього міністра охорони здоров’я Миколи Савченко до теми трансплантології, розвиток цієї галузі в Білорусі заморозився б ще років на десять, — визнає доктор Ськобеюс. — Микола Овсійович людина була неабияка. Абсолютно не кабінетний чиновник. А познайомилися ми завдяки курйозному випадку. Тоді, будучи студентом 4–го курсу медінституту, я, звичайно, вважав себе хірургом, що «відбувся». Апломбу і упевненості вистачало. Дивлюся: стоїть на порозі «эксперименталки» Мінського медінституту какой–то чоловік. Я з обуренням майже кричу йому: «Чоловік, ви що, не бачите, йде операція? Що тут робите? Ви, взагалі, хто такий?» А він так скромно у відповідь: «Я — Микола Савченко, міністр охорони здоров’я». Признаюся, в той момент не знав, куди подітися. Опісля чотири роки ми вже оперували разом».

Малими кроками

«До тріумфу в області трансплантації ми йшли дуже повільно, — розповідає Ізаокас Андрійович. — Адже вчитися було не у кого, варилися у власному соку. Потім настав момент, коли зрозуміли, що уміємо немало. І коли сьогодні я чую від кого–то, що трансплантація бруньки — «легка» операція, обурююся, не можу погодитися. Не буває легких операцій. Говорять, хирург–де звикає до всього. Неправда! Коли я оперую і від напруги стає мокрою вся спина, це не лише фізіологія, але і великий емоційний чинник».

Сьогодні Ізаокас Андрійович — головний позаштатний дитячий уролог Мінздорову, керівник Республіканського центру дитячої урології на базі 2–й дитячої клінічної лікарні, де успішно виконується трансплантація нирок дітям від родинних донорів. Ету складну роботу проводить заввідділенням Віталій Дубров і головний позаштатний фахівець Мінздорову по нефрології і почечно–заместительной терапії, кандидат медичних наук Олег Калачик. З ним — продовження теми.

Своя чужа

«З 2006 року ми робимо операції пересадки бруньки від живих родинних донорів. У 29 випадках бруньку віддала дитяті мати, в 9 — батько, в двох випадках сестра сестрі і ще в двох — брат братові», — наводить статистику Олег Калачик. «Медичним дивом» можна назвати липневий дебют хірургів РНПЦ трансплантації органів і тканин, коли одночасно була пересаджена брунька і підшлункова залоза пацієнтці з нирковою недостатністю і цукровим діабетом I типа. Підсумок — вражаюча реабілітація. Вже в серпні жінка збирала урожай на дачі. Дві інші пацієнтки після пересадки бруньки народили здорових малят. На черзі ще три плановані вагітності.

«Є такий показник — «п’ятирічна виживаність трансплантатів». Ще 15 років тому з 100 пересаджених нирок «робітниками» залишалися лише 40. Зараз — 76. Цей успіх пов’язують з появою нових імуносупресивних препаратів, які після пересадки потрібно приймати протягом всього життя, — пояснює Олег Калачик. — Необхідно це, аби організм не відторгнув «рятівного чужака». Нові засоби м’яко пригнічують активність імунітету, аби він був толерантний до пересадженої бруньки, але при цьому давав відсіч вірусам і бактеріям. І все-таки питання не до кінця вирішене. Тривалість роботи «своєї чужої» бруньки складає 9 — 17 років залежно від типа донора. Люди вимушені повертатися на діаліз і повторно ставати в аркуш чекання.

Час чекає

В ті роки, коли історія трансплантології в Білорусі лише починалася, сумісність тканин донора і реципієнта визначалася лише по групі крові. Сьогодні враховується ще і сполучуваність «особливих код» — лейкоцитарних антигенів. Таким чином підбирають орган з високою точністю. «Деякі хірурги виконують операцію трансплантації за 1,5 — 2 години. Але аби радикальне лікування мало мінімум ускладнень, в класичного виконання проводити його потрібно 4,5 — 5 годин, — розповідає Олег Калачик. — Легендарний хірург, один з відомих в світі трансплантологов Рон Шапіро (його коріння, до речі, йде з Білорусі), проводить операцію рівно стільки. У цієї людини мені пощастило вчитися в Піттсбурге. Колеги вважають: техніка, яку використовує Шапіро, не дивлячись на її тривалість, краща в світі. Тому ми ніколи не виконуємо операцію з оглядкою на циферблат».

Головна проблема, і не лише в Білорусі, за словами лікарів, — дефіцит донорських органів. Наприклад, в США за останніх 5 років число операцій збільшилося на 30 відсотків, а що мають потребу — на 250 відсотків! У нас в аркуші чекання «останньої надії» 450 пацієнтів, включаючи 5 дітей. В середньому рятівний трансплантат чекають близько 3 — 3,5 року, в Америці — 5 — 6 років. Скільки відміряно життя після пересадки? У Білорусі є дані про пацієнтку, яка була по суті засуджена до смерті діагнозом ниркова недостатність, але завдяки «чужій» бруньці прожила ще 33 роки.

Довідка «СБ»

У 2007 році був ухвалений Закон «Про внесення змін і доповнень до Закону Республіки Білорусі про трансплантацію органів і тканин». Згодне йому у нас існує презумпція згоди. Це має на увазі, що громадяни згодні бути донорами апріорі. Забір органів для трансплантації неможливий, лише якщо людина активно висловила свою незгоду за життя або після його смерті близькі люди повідомили лікарів, що вони проти. Порушення цього принципу має на увазі для медпрацівників кримінальну відповідальність. Ще один важливий нюанс, прописаний в законі. Трансплантологи як люди потенційно зацікавлені в пропонованому ними методі лікування ніколи не беруть участь в констатації смерті донора. Останнє слово за консиліумом, який складається з 6 лікарів (у Європі досить два): врача–реаниматолога, невропатолога або нейрохірурга, завідувача відділенням реанімації, судово-медичного експерта (підкоряється Генеральній прокуратурі), лікаря функціональної діагностики і представника адміністрації лікарні. Методи ангиографии і електроенцефалографії дозволяють точно встановити відсутність кровопостачання судин головного мозку в складних випадках (закон визнає смерть людини після смерті його мозку). Кожен реаніматолог, безумовно, знає все про цю «точку неповернення».

Автор публікації: Алла МАРТІНКЕВІЧ

Фото: Артур ПРУПАС

Оренбурзький депутат виходить з “Єдиної Росії” і критикує колег

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

У Оренбурзької області голова комітету Законодавчих Зборів області по питаннях власності, природокористування і будівництва Сергій Катасонов зробив заяву про вихід з партії “Єдина Росія“. Про це він публічно оголосив 9 листопада на зустрічі з журналістами, передає кореспондент Новини. У своєму відкритому листі Катасонов назвав відразу декілька причин, які спонукали його відмовитися від членства в “Єдиній Росії”. Зокрема, він вказав на те, що вирішення Законодавчих Зборів області залежать, цілком і повністю від підсумкових вирішень фракції “Єдиної Росії”.

“Визначено вузьке коло осіб, яке фактично склало пораду фракції, і яке претендує на всю повноту влади. На жаль, партія перетворилося на платформу, де під прикриттям “високих цілей” деяка група людей в першу чергу вирішує власні завдання”, – відзначив депутат в своєму відкритому листі. По словах Катасонова, практично 50% законопроектів розглядаються з порушенням процедури, прийняття невигідних нормативних актів гальмується або просто не виноситься на розгляд Законодавчих Зборів області. Кажучи про роботу комітету Законодавчих Зборів області по питаннях власності, природокористування і будівництва по підготовці обласної програми “Малоповерхове житлове будівництво в Оренбурзької області “Свій будинок”, Катасонов відзначив, що в підготовці і ухваленні законопроекту він не отримав жодної підтримки з боку однопартійців. За його словами, навпаки робота супроводилася створенням різних перешкод, поширенням чуток про його особисту зацікавленість в цьому питанні. “Необхідно відзначити, що подібна програма була прийнята першою в країні і в подальшому стала моделлю для прийняття подібних програм в інших суб’єктах. Більш того, саме в Оренбуржье вона якнайповніше реалізується і та ж партія ставить її собі в заслуги. Вивід можна зробити лише один: провідні члени фракції Законодавчих Зборів не бачать себе і свого бізнесу в проекті. У голові у них не укладається, що можна зробити щось для людей, а не для себе”, – звинувачує своїх колег по політичному цеху Сергій Катасонов.

Кажучи про партійний проект “Управдома”, депутат обласного парламенту також робить вивід про особисту вигоду, особисті амбіції, особистий бізнес партійців. “А партія лише інструмент для цього, народ – можливість для власного збагачення”, – говориться у відкритому листі до оренбуржцам. Крім того, Сергій Катасонов кинув відкрито звинувачення своїм політичним колегам в невиконанні соціальних зобов’язань перед населенням. Обіцянки “единороссов” підвищити зарплату бюджетникам, збільшити витрати на живлення школярів, вирішити проблему з дитячими садами, школами, за його словами, не виконані. Вирішення цих питань упирається у фінансову проблему. “Тоді чому, порушуючи власні закони, ми більше 2 млрд рублів віддаємо нафтовикам?”, – ставить він риторичне питання. Забезпечуючи нафтові компанії пільгами, бюджет втрачає колосальні гроші. За даними депутата, з кожним роком від нафтових компаній йде зниження податкових платежів. У 2009 році на 700 млн рублів, в 2010 році на 900 млн рублів.

“Все, що відбувається у фракції “Єдина Росія”, на жаль, це демонстративне зверхнє відношення до закону, думки виборців, демократичних принципів нашої держави. Відкрито і систематично, проголошуючи партійну дисципліну, зневажаються принципи: внутріпартійної етики, відкритої дискусії, колегіальності і дієвого демократичного централізму у стадії обговорення і ухвалення первинних програмних рішень. Вважаю не прийнятним і не можу розділяти подібні методи і засоби і не хочу в цьому брати участь!”, – заявив Сергій Катасонов.

У Оренбуржье единороссы проігнорували політичний хід свого колеги. Керівник виконавського комітету оренбурзького регіонального відділення партії “Єдина Росія” Олександр Мостовенко в бесіді з кореспондентом Новини відзначив, що жодної політради з приводу заяви Сергія Катасонова не збиралася, і обговорення його критики на адресу партії не проводилося.

Незалежні експерти вважають, що з боку Сергія Катасонова ведеться звичайна політична боротьба за виживання. Додамо, що в 1995 році Сергій Катасонов відкрив власну фірму, що займається монтажем внутрішніх систем опалювання і водопостачання. Згодом компанія перетворилася на багатопрофільний холдинг. У 2002 році ТОВ було визнане “Кращим підприємством інвестиційно-будівельного комплексу Росії”. У 2003 році Сергію Катасонову Російською академією бізнесу і підприємництва привласнено звання “Заслужений підприємець Росії”. У відкритому листі депутат заявив, що шість років не працює в бізнесі, але весь цей час цілеспрямовано його ім’я штучно асоціюють з роботою підприємств компанії, проти якої ведеться безпрецедентна війна із залученням різних структур, безконечних податкових перевірок.

Політолог Булат Калмантаєв упевнений, що, будучи депутатом, Катасонов всіляко опікає своє дітище. “Можна публічно говорити про те, що не є власником фірми, тоді як вона оформлена на родичів, рідше за друзів. Ця практика добре освоєна в країні!”, – говорить експерт і додає, що Сергій Катасонов – професійний бізнесмен. “Поки його будівельний бізнес “годувався” з бюджету області, то і влада і однопартійці були хороші. Коли ж з’ясувалося, що фірма погано і неефективно будує, та ще і конкуренти з’явилися, – те людина дозріла для прилюдної заяви”, – робить вивід співбесідник. При цьому Булат Калмантаєв зробив акцент на тому, що Катасонов, дійсно, сказав правду. Але жах в тому, з точки зору експерта, що депутат, по суті, поступає також, як і його колеги-однопартійці, яким він кинув звинувачення. “Критика і причини виходу з партії мають місце. Але чомусь людина дозріла лише зараз, опісля майже п’ять років з початку свого депутатства”, – говорить Калмантаєв і пояснює це тим, що депутат Законодавчо збори області зробив завчасно політичний хід, вигідний для себе. У березні 2011 року в Оренбуржье пройдут вибори до обласного парламенту. За даними співбесідника, в партійний список Сергій Катасонов не потрапляє. Одномандатником партія не дозволила б йому йти. Вихід один – і Катасонов про нього оголосив публічно. На зустрічі з журналістами 9 листопада він заявив про намір брати участь у виборах і вважає, що “Єдина Росія” зробить всі зусилля для створення перешкод. Апофеозом стало, по суті вже передвиборна заява Сергія Катасонова: “Сьогодні, перші особи країни заявляють про актуалізацію завдання будівництва справжнього “цивільного суспільства”, про політичну конкуренцію, про боротьбу з корупцією, про виконання соціальних завдань. Я повністю з цим згоден. Середня явка на виборах складає, і це в кращому разі 25-30%. Втрачена віра. Попрани морально етичні і етичні норми. Необхідно міняти дійсність і саме цим я і збираюся займатися надалі, втім, як і займався завжди, на справжнє благо оренбуржцев!”.

Учасники IT-конференции в Тбілісі обговорюють захист від російських хакерів

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

Учасники IT-конференции в Тбілісі обговорюють захист від російських хакерів

ТБІЛІСІ, 11 ниючи – Новини-Грузія, Олександр Імедашвілі. У Тбілісі проходит триденна Третя міжнародна конференція з розвитку інформаційних технологій і кібер-безпеки GITI 2010, яку організували грузинська бізнес-порада інформаційно-комунікаційних технологій ICT і Агентство обміну інформацією міністерства юстиції Грузії.

В ході конференції однієї з головних тим стало забезпечення безпеки комп’ютерних мереж і баз даних на прикладі атак російських хакерів на грузинські ресурси в ході війни між Грузією і Росією в серпні 2008 року. Обговоренню цієї проблеми на конференції присвячена спеціальна сесія “кібер-війни : грузинський досвід”.

Спеціальна доповідь на цю тему зробила представник Асоціації досліджень і освітньої мережі Грузії GRENA Давид Табатадзе, за словами якої “події 2008 років продемонстировали необхідність підвищення рівня безпеки мереж і важливість ефективного захисту баз даних”. Табатадзе привів як приклад адреси конкретних грузинських сайтів і популярних інформаційних ресурсів, а також веб-сторінок грузинських міністерств і відомств, які піддавалися багаточисельним атакам хакерів з Росії в серпні 2008 року, і в результаті бувальщини зламані і на певний час виведені з буд.

Посол Девід Сміт (David J.Smith), представник Атлантичної поради і директор Центру аналізу безпеки Грузії, в своєму виступі відзначив, що “у минулому у війнах брали участь солдати, танки і армія. на прикладі кібер-атак проти Грузії в серпні 2008 року ми побачили приклад нової війни, війни нового покоління XXI століття”. “Кібер-війни – це війни майбутнього і ми маємо бути готові до них. В ході таких воєн ми повинні будемо битися за захист і безпеку важливих даних, інформаційних систем. Тому необхідна розробка і впровадження нових сучасних систем захисту даних, аби забезпечити стабільність держав”, – сказав Девід Сміт.

Тема дій російських хакерів і способів захисту від подібних атак також торкнулася у ряді виступів учасників з інших держав, у тому числі в доповідях “кібер-атаки проти Грузії” представника організації Estonian computer emergency response team Тоомаса Лепіка (Toomas Lepik), “кібер-війни – з’єднання” представника організації з Ізраїлю Security Art Йорама Голандськи (Yoram Golandsky), “Інтегрована фізична і кібер-безпека e-правительства, e-общества і E-Грузии”, з яким виступив представник Vaza International, доктор Девід Проберт з Великобританії (David Probert) і в інших виступах.

Урочисте відкриття конференції відбулося в середу в готелі “Шератон Метехи Килим”. На ній присутньо близько 300 учасників як з Грузії, так і близько 20 інших держав – країн Південного Кавказу, інших радянських для поста республік, країн Європи і США. Учасники обговорюють нові розробки в області IT в різних сферах. Окрім теми кібер-безпеки, якою був присвячений перший день роботи конференції, обговорюються інновації і інформаційні технології, які використовуються в бізнесі, питання IT-образования, підвищення знань і обміну досвідом, а також питання захисту інтелектуальних прав.

Відкрив конференцію своїм виступом прем’єр-міністр Грузії Николоз Гилаурі.

“Я вітаю учасників конференції, і думаю, що її робота стане ще одним кроком вперед в розвитку сучасних технологій і впровадженні їх в повсякденне життя”, – заявив Гилаурі.

Прем’єр розповів учасникам конференції про те, що уряд Грузії активно упроваджує IT технології, створює в державних структурах сучасні електронні бази даних і електронні способи обміну інформацією, що значно спрощує вирішення різних питань як для простих громадян, так і для юридичних осіб, створює основи ефективного розвитку бізнесу, допомагає боротися з бюрократією і корупцією.

Конференція проходит під девізом “Партнерство для інновацій, конкурентоспроможності і кібер-безпеки”. На заході, в холі готелю “Шератон” виставлені стенди і банери компаній і організацій, представники яких беруть участь в конференції, і приклади їх нових розробок в області інновацій і IT-технологий в різних сферах діяльності.

В п’ятницю, в останній день конференції, відбудеться нагородження різних організацій, структур і компаній за кращі сучасні розробки в області IT-технологий Georgian IT Innovation Award 2010.

Проведення конференції з розвитку інформаційних технологій і кібер-безпеки GITI в Грузії за останні роки стало вже традиційним щорічним заходом. Рік від року кількість учасників конференції зростає. Після завершення роботи конференції і обміну інформацією між її учасниками, проводиться церемонія нагородження за кращі розробки в області інформаційних технологій представників компаній, фірм і організацій як Грузії, так і країн Південного Кавказу. Головною метою GITI є підвищення ефективності співпраці між державним і приватним сектором в області розвитку інформаційних технологій, і впровадження інновацій і сучасних розробок.

Учасники IT-конференции в Тбілісі обговорюють захист від російських хакерів

Особиста проблема і суспільний інтерес

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

Мухавецкий сільрада Брестського району об’єднує 14 сіл. Проживають тут майже 3 тисячі чоловік. А в особистих підсобних господарствах всього 25 корів. Виходить, на кожне село — менше двох. Частково близькість міста скоротила сільське стадо, частково — байдуже відношення місцевої влади до особистих підсобних господарств. Сільському виконкому якраз всім в приклад ставити працелюбну сім’ю Антоніни і Івана Дзік з Подлесья–Каменецкого, які відважилися містити 7 корів, бика і 3 телички. Але картина виходить абсолютно протилежна. З Івана Дзіка зараз по суду стягають більше 19 мільйонів рублів податку за землю. Аби сплатити борг відразу, йому потрібно продати корів. Якщо розтягувати процес — біжить пеня. Іван Дзік вже прошел по великому кругу інстанцій, але доки не втратив надію довести свою правоту.

В Дзіков п’ятеро дітей. Аби допомогти їм встати на ноги, в 2005 році подружжя обзавелося великим особистим підсобним господарством.

— Звернулися в сільський виконком з проханням виділити землю під сінокоси і пасовище. Дали 14 гектарів. Але несподівано своїм рішенням від 12 липня 2007 року сельисполком вилучає у нас землю за несплату земельного податку. А перша «платежка», де вказані перерахування за 3 роки, датована. тим же 12 липня 2007 року, — Іван Дзік вважає збіг в датах невипадковим.

Проблему все-таки вирішили: сельисполком повернув Дзікам землю, оформив як годиться документи, а вони, у свою чергу, заплатили податок. Але настав 2008 рік, а разом з ним — нові проблеми. З податкової інспекції Дзікам прийшов рахунок за землю. Цифра різнула очі: 18 мільйонів 23 тисячі 400 рублів. У таку суму оцінили ділянку № 2 площею 3,8 гектара, яким деякий час Дзіки користувалися без оформлення договору з сельисполкомом. При нарахуванні податківці керувалися даними землевпоряджувальної служби Брестського райвиконкому, з яких виходило, що ділянка була самовільно захоплена. Саме цей факт збільшив податок в 10 разів. Також було враховано завірення голови сельисполкома, що ділянка № 2 входить до складу Подлесья–Каменецкого. А сільська земля дорожча, ніж звичайне поле.

— Ми визнаємо, що самовільно посадили на ділянці город і не заплатили податок. Порушили — оштрафуйте нас! Але хто і коли відніс цю землю до села? — дивується Іван Дзік.

Поглянула я на ділянку № 2, який Дзіки, якщо вірити паперам, спочатку захопили, а тепер користуються на законних підставах. Грунт тут неврожайний, піщаний. Частина вимокнула і заросла болотяною травою. До села — 400 метрів. Між селом і ділянкою — великий меліоративний рів. Якби в Подлесье–Каменецком велося активне житлове будівництво, можна було б допустити, що років через двадцять сільські вулиці переступлять канаву. Але доки в селі частіше бувають траурні процесії, чим галасливі новосілля. Так навіщо ж і коли віднесли землю, розташовану за межами житлової забудови, до села? Питання, відповідь на який Дзіки так і не знайшли.

У великій теці з документами, яку сім’я зібрала за декілька років, є копія вирішення Брестського райвиконкому від 17 серпня 2004 року. У нім чорним по білому написано, що ділянка № 2 вилучається в племзавода «Мухавец» і передається сельисполкому «для подальшого надання громадянам для ведення особистого підсобного господарства». Про те, що він включається до складу Подлесья–Каменецкого — ні слова. Є в листуванні Дзіков документ Брестської обласної землевпоряджувальної і геодезичної служби, датований 9 листопада 2007 року. Тут теж підтверджується, що що «клопочуть громадянином Дзіком І.Г. земельні ділянки № 1 і № 2 (.) не входять в кордони села Подлесье–Каменецкоє».

— Мені вирішення про включення ділянки № 2 до складу села ніхто так і не показав, хоча немало паперів відправив, аби його отримати, — Іван Дзік переконаний, що чиновники самі заплуталися в своїх відписках. І дійсно, в одному папері стверджують, що ділянка — сільська земля, в іншій — це вже земля сільськогосподарського призначення. Причому посилаються на одне і те ж вирішення райвиконкому, де про приєднання ріллі до села — ні слова.

Дзік пише скарги, але цивільна справа за позовом податкової інспекції про стягнення заборгованості по платежах до бюджету завершилося на користь податківців. Тепер із зарплати селянина помалу утримують гроші в рахунок боргу, який з пенею склав вже 19 мільйонів 50 тисяч 870 рублів.

— І з кожним днем пеня збільшується, — тривожиться Іван Дзік.

Цікавлюся у голови Мухавецкого сельисполкома Володимира Майсакова, чому так вийшло з підсобним господарством? Адже в цій заплутаній земельній ситуації першим повинен був розібратися саме сельисполком. Раз захопили животноводы–частники незаконно ділянка — забрати! Прийти з дільничним міліціонером і розібратися. Тепер же, аби розрахуватися по податках, Дзікам потрібно продати всіх корів. Володимир Майсаков, здається, розуміє, що суперечка зайшла дуже далеко:

— Дзіки купили корів, а потім лише зажадали землю. Варто було зробити навпаки. Але зараз все, що вони просять, даємо. Намагалися вирішити питання з цим 10–кратним податком, зібрали сесію, відмінили, але прокуратура винесла протест. Говорять, раз є самовільний захват землі, треба відповідати за порушення законодавства.

У програмі Брестського райвиконкому про розвиток особистих підсобних господарств району записано, що до нинішнього року жителі 14 сіл Мухавецкого сільради повинні продати державі 350 тонн молока. Думаю, самі селяни про свої зобов’язання і чути не чули. Зате Дзіки в 2005 році відправили на ВАТ «Савушкин продукт» 8,7 тонни молока. У нинішньому — вже 22 тонни. Може, коштувало б Брестському райвиконкому до проблеми господарства Дзіков віднестися уважніше?

— Якщо вони не згодні з сумою виплат, хай звертаються до суду, — перший заступник голови райвиконкому Віктор Лукашевич не став міркувати про вклад підсобних господарств в забезпечення продовольчої безпеки, хоча почути його думку на сей рахунок було б цікаво.

— Суд визнав нашу правоту. З глави підсобного господарства вже стягається заборгованість до бюджету, — підтвердив начальник податкової інспекції по Брестському району Ігор Ласьковіч.

.Абсурдность ситуації мені здалася очевидною, варто було лише поглянути на деякі поля племзавода «Мухавец».

— Перший укіс трави зібрали, другий раз навіть не косили, — Антоніна Дзік показує покинутий сінокіс в сусіднього села Заслучно. Біля Подлесья–Каменецкого — ще один забутий племзаводовский луг. Туди б корів пустити! Але своїх корівок Дзіки тримають за забором, знаючи, що вважається за самовольство. Дивна справа: бур’ян в зростання людини — і жодному чиновникові немає поділа до цієї землі. Через дорогу — город і пасовище, де заробляє гроші приватник. І довкола — спори та сльози.

Сьогодні залишаються вакантними 13% штатній чисельності ветслужб місцевих виконавських органів – А. Курішбаєв

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

АСТАНА. 11 листопада. КАЗІНФОРМ /Серик Сабеков/

До цих пір не завершений процес комплектації кадрами ветеринарних служб місцевих виконавських органів. Про це в четвер, 11 листопада, на засіданні Уряду у форматі селектора повідомив міністр сільського господарства РК Ахилбек Курішбаєв.

“На сьогодні залишаються вакантними 13% штатній чисельності, і це негативним чином відбивається на своєчасності і якості ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться, проти особливо небезпечних заразливих хвороб”, – відзначив глава МСХ.

Крім того, за його словами, сьогодні не забезпечено проведення ідентифікації тварин відповідно до встановлених вимог. В результаті втрачений контроль над повнотою обхвату ветмероприятиями всього поголів’я тварин.

Як підкреслив А. Курішбаєв, не забезпечена робота по будівництву і функціонуванню в кожному населеному пункті скотомогильників. “Сьогодні їх немає практично в кожному четвертому населеному пункті країни, а на вміст існуючих скотомогильників не виділяються кошти”, – уклав міністр сільського господарства.

Необхідно протягом 5 років завезти в країну як мінімум 72 тисячі голів племінної худоби – А. Мамитбеков

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

АСТАНА. 11 листопада. КАЗІНФОРМ /Серик Сабеков/

Необхідно протягом 5 років завезти як мінімум 72 тисячі голів племінної худоби.

Про це сьогодні сказав голова Національного холдингу “КазАгро” Асилжан Мамитбеков, що управляє, в ході засідання Уряду в режимі селектора.

“Ця цифра розрахована, тому що лише так ми зможемо через 10 років довести до 50% загальне м’ясне поголів’я худоби, відповідної якісним параметрам”, – відзначив А. Мамитбеков.

За його словами, по експорту яловичини у нас є великі перспективи.

Вони пов’язані з великим і ємким ринком імпорту Росії, який оцінюється в об’ємі 1,7 мільйона тонн, що в грошовому вираженні складає більше 10 мільярдів доларів.

“Маючи такі пасовища і землі, ми можемо значно більше м’яса виробляти, ніж зараз вироблюваний”, – уклав голова Національного холдингу “КазАгро”, що управляє.

Казахстан завершив переговори в рамках СОТ з Канадою і США по ветеринарних вимогах – Ж. Айтжанова

Posted on: 10 January 2011 by: dimak

АСТАНА. 11 листопада. КАЗІНФОРМ /Дамир Байманов/

Казахстан завершив переговори в рамках світової організації (СОТ) Торгівлі з Канадою і США по ветеринарних вимогах. Про це сьогодні після селекторної наради в Уряді РК повідомила міністр економічного розвитку і торгівлі Жанар Айтжанова.

“По ветеринарних сертифікатах і ветеринарних вимогах ведуться переговори і в рамках світової організації Торгівлі, і в рамках Митного союзу. Що стосується СОТ, то в даному випадку ведуться переговори з постачальниками тваринницькій продукції на наш ринок про те, на яких умовах і по яких вимогах вони можуть завозитися. На сьогодні наші переговори завершені з Канадою і США”, – уточнила Ж. Айтжанова.